Автор: Афина Олимпийская
Тема:Городская лирика
Опубликовано: 2023-10-11 10:56:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЧУЖИНА

Не пишеться сьогодні про кохання.
Зруйновані міста, серця в неволі.
Лише імʼя, що в подиху останнім,
Злетівши, уникає злої долі.

Нас розділяють вічність  і  кордони.
Впливає тихо інших міст отрута.
А на екрані  вечором холодним  
Ти бачиш спокій, я же чую смуту.

Добро сховалось, майже не дістати,
Ми ділим навпіл схиблену реальність.
Найбільше ніж ракети і гармати,
Страшна байдужість, безвідповідальність..

Не рідна мова і не рідне слово
Давно не чуті, чужина усюди.
Невже ти, Боже,  нам бажав такого?
Невже ти хочеш, щоб страждали люди?

«Непрохані» прийшли, «незвані други»
І розділились  по світах родини.
На континентах плачуть від напруги
Сини і доньки разом зі «своїми».

Ховаючись у тіні кипариса
(Париж, Мілан чи Краків, може Вєна)
Десь там виводить  синьо- жовті риси
На білім чистім аркуші дитина.

Чекаючи великої події,
Побачити щасливу  Батьківщину,
Маленьке серце сповнене надії,
Малює небо й землю України.


На фото молодша донька Алла у Румунії

История cоздания стихотворения: