Автор: Всеволод
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2018-10-03 10:59:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Еол в Селену закохавсь,
Як джмелик у лілею.
Палкий пробивсь крізь хмари князь -
Упав, блука Землею.
До любої з найвищих гір
Здіймався до знемоги -
У міжпланетний чорний вир
Нема йому дороги!
Не стало сили у крилі
Здолать тяжіння сили ...
Вітр заздро дивиться з Землі:
Кохана сходить: на чолі
Прикраса - слід людини.
История cоздания стихотворения:
Вы можете поддержать автора донатом:
Приватбанк
4149 4991 4941 1942
Чудові спогади дитинства! Нехай Вам щастить, Світлано! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-03-28 16:11:11 |
Чудово написали, Едуарде,
майстерно, з присмаком
іронії та філософським
поглядом на
реальність. Нехай щастить Вам під мирним небом, здійснюються найкращі сподівання |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 16:07:56 |
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |