Паталаха Всеволод

Автор: Всеволод
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2019-05-20 13:09:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Золота Рибка та преміальне бажання

     Учень сьомого класу Іван Нетребко сидів на березі Сули та ловив рибу.
Весна у цьому році була рання, вода наче
кликала скупатися, сині та білі квіти рясно встеляли землю. Перші
бджоли розминали заспані крильця. Клени
хизувалися зеленкуватими квіточками. На абрикосах набухали бруньки.
     Та рибалити було ще рано. Іванко пішов на рибалку, бо не хотів
потрапити на очі батькові. Адже сьогодні субота,
він спитає щоденник, а там …
     А там – двійка з хімії. Ця Маргарита Карасівна ( так позаочі називав
школяр учительку хімії  Карась Маргариту
Петрівну ) задала на канікули зробити цілих шість завдань!
     Він відклав цю нудоту на останній день канікул. Але в останній  день  
було весілля старшої сестри. Яка там хімія?
А інші дні він теж не пролежав  – то велосипед, то комп′ютер. Кому
потрібна та шкільна наука? Ну, вкине ця
Маргарита шматок металу до пробірки з кислотою, ну, засичить вона …
Що тут цікавого?
     Ось коли ти у віртуальній реальності то король, то танкіст, то гонщик …
Оце цікаво!
     Поплавок здригнувся, рибалка автоматично смикнув вудлище. „ Рано
– майнуло в голові. – Зірветься!“
     Але ні. На гачку тріпотіла рибка розміром з доброго окунця, з
жовтогарячою лускою і  оригінальним червоним
плавцем на голові, схожим на розчепірений кленовий листок.
     - Що ти таке? – вголос здивувався Іванко. – Покажу тебе татові. Він
знає!
     - Я – Золота Рибка , - розтулила рота спіймана рибина, - відпусти мене,
хлопчику, у воду. За три бажання.
     - Е-е-е-е – протяг від несподіванки рибалка, - а … а … а …а … чому три?
Дідові ти виконала чотири!
      - Спіймав! – неохоче погодилася Рибка, - добре, чотири. Але пусти
мене у воду!
     - Ага! Начаклуй тут! Я хочу …
     - Вибач, що перебиваю, але мені важко дихати. Мої чари діють лише
тоді, коли я плаваю у великій воді. Твоя
Сула і то трохи замала. Але зараз весняний розлив … Я виконаю. Обіцяю!
Дідові ж виконала!
     Іван опустив полонянку в Сулу. Вона плюснула хвостом і … щезла!
     - Обдурила!
     - Ні, я тут. Просто у воді спрацьовують мої чари невидимості. Розумієш,
щуки там різні … Перше бажання!
     - Хочу, щоб батьки завжди мене слухалися!
     - Розумієш, я добра чаклунка. Тому не можу переступити через десять
магічних обмежень: «не вбий», «не
вкради», «не свідчи криво» …Одне з обмежень – «шануй батька твого та
матір твою». Цього бажання я не виконаю.
     - А обіця-а-а-ла!
     - Ти теж батькам  слухатися  їх обіцяв!
     - Спіймала … тоді …тоді … хочу бути ЦАРЕМ!
     - Добре подумав?
     - Айякж-же!
     - За мною ще три бажання. Як буду потрібна, подумай: «Золота Рибко,
явись» і я тебе почую. Отже, бути тобі
царем. Раз, два, три!
     Хлопець миттєво опинився у непробивному мороці, але не встиг
злякатися. Бо через дві-три секунди у очі
вдарило таке яскраве світло, що він закрив їх рукою, а потім повільно
відкрив.
     Перед ним була кругла хатинка-мазанка із прутиків та глини. Дверей
не було – їх заміняла завіса з барвистої
тканини.
     - Золота Рибко, явись! – подумав хлопець. – Де це я? Що це?
     - Це палац Вашої Величності. Якби Ваша Величність цікавилися
історією, то б знали, що царі нині перевелися.
Лише в Африці вони ще є. Царюйте і насолоджуйтесь владою!
     - А у Британії?
     - Там король або королева.
     - У Японії?
     - Імператор. Бувай! Ніколи!
     Завісу відкрила чорна дівчина років 16-20, зі жвавими очима, на зріст
трохи більша від «царя». Він став царем
племені невисоких людей.
     - О-о-о! Заходьте, Ваша Величносте! Колишня цариця чекає владаря,
щоб омити йому ноги!
     «Цар» зайшов усередину. Там у казанку гріла воду жінка років сорока.
Вона побачила Івана і швидко вилила
воду до великого дерев′яного корита:
     - О боги, ви послали нам білого царя! А у нас завтра туристи!
     - Ну й що? – фиркнув новий цар племені.
     - Ваша Величносте, туристи дають нашому племені половину прибутку.
Якщо вони перестануть їздити, почнеться
голод.
     - А білий цар це як підробка, фейк, - втрутилася дівчина. – Туристам
нецікаво.
     - Намастимо шкіру Його Величності нашою чорною глиною.
Підфарбуємо. Буде трохи пекти чи свербіти, але …
     - Я не хочу!
     - Його Величність не бажають виконувати царські обов′язки, -
резюмувала дівчина, - тому позбавляються трону.
     - Тоді я знов цариця-вдова! – сплеснула руками жінка, - і мені знову
будуть мити ноги! А білий принц буде моїм
… писарем! Англійську мову знаєш?
      Мови Шекспіра Іван терпіти не міг.
     - Золота Рибко, явись! Хочу бути …бути … командиром артилерійської
батареї!
     Знову дві-три секунди темряви – і ось він! У окопі. На колінах планшет
з картами. Збоку радист. А гармати?
     - Золота Рибко, явись! Погони є, а де батарея?
     - Ти на бойовому злагодженні,  зашелестів у голові знайомий голос, -
батарея в тилу. Вона чекає вогневих
вказівок. А дає їх командир з коректувального пункту.
     - Пане капітане, повернув голову радист, - прийшов наказ через три
хвилини обстріляти висотку квадрат 13-7!
     Голос Рибки замовк. Іван розкрив карти. Ага, ось прапорець. Це його
батарея. Ось хрестик. Це коректувальний
пункт. Окоп, тобто. Ось і висотка у квадраті 13-7.
     Карти читати школяр вмів. Ось із масштабом були проблеми.
Напишуть якусь фігню типу 1:100000 і роби з нею,
що хош! Ага, висотка від них та батареї на сході …
     - Наказ відкрити шквальний вогонь! – гарикнув радист.
     - Передай наказ батареї: шквальний вогонь у східному напрямку!
     - Вони уточнюють кут нахилу ствола!
     - Який є. Вогонь!!
     Снаряд вибухнув метрів за сімдесят від окопу. «Капітана артилерії»
жбурнуло на самісіньке його дно та щедро
присипало землею. Ще вибух, ще … снаряди не долітали до висотки,
гупаючи перед ними!
     - Передай наказ припинити вогонь!
     - Рація розбита! Нам каюк! Де ти був, коли ще у школі задачі на політ
снаряда давали??
     Снаряд розірвався метрів за тридцять від окопу. Добре, що він був
легкий. Але мимо просвистіли осколки, у
голові загуло …
     - Золота Рибко, явись! Хочу бути вчителем молодших класів!
     Бути вчителем насправді він не хотів. З переляку випалив перше, що
прийшло в голову.
     Снаряд гупнув прямо в окоп … Чорна стіна .. світло! Він у класі! Сидить
за вчительським столом. Перед ним
журнал 3-А класу. Встиг!
     У клас зайшов директор школи. Привітався з «Іваном Васильовичем»
та дітьми і скромно сів на задню парту.  
«Учитель» почав  пояснювати дітям тему уроку ( яку він вичитав у
класному журналі). Діти уважно слухали, охоче
підіймали руки . Це був найкращий клас школи.
     Задзвенів дзвоник.
     - Іване Васильовичу, зайдіть, будь ласка, до мене! – попрохав директор.
     «Учитель» пішов за ним, бо не знав, де у незнайомій школі кабінет
директора. Ось! Удвох зайшли всередину …
     - Іване Васильовичу, ви не можете більше викладати у нашій школі. На
цьому уроці ви у моїй присутності
переплутали прийменники з займенниками. А як ви пишете на дошці!
Каліграфія жахлива і помилки трапляються …
Пишіть заяву на звільнення!
     «Іван Васильович» мовчки написав заяву, забрав документи та вийшов
на вулицю. Спочатку він подумав про
роботу в іншій школі. Адже диплом учителя він має! Але зрозумів: і звідти
виженуть. Бо що диплом без знань?
     - Останнє бажання, - подумав він. – Золота Рибко, явись! Хочу
повернутися додому у перший день канікул!
     - Це два бажання, - озвався знайомий голос, - переміщення у просторі
та переміщення у часі. Але добре.
Преміальне бажання!
     Хлопець опинився вдома. Узяв зі столу мобільник, подивився на дату

     - Урра! Перший день канікул! Молодець Рибка!
     Він знову наїздиться на велосипеді.
     Награється на комп′ютері.
      Нагуляється з друзями.
     У суботу та неділю весілля сестри.
     АЛЕ СЬОГОДНІ ВІН ЗРОБИТЬ ХІМІЮ!

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 226

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.
Прочитала с большим удовольствием.
2019-05-20 21:36:08
да. В гостях хорошо, а дома лучше...
2019-05-20 17:16:40
East, West, home the best. You are right.
2019-05-21 13:44:58

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Якщо ти можеш принести весну,
Будь ласка, припини мершій війну.

Дякую, Валентино, за гарний вірш.
Рецензия от:
Михайло Вечера
2024-03-29 10:23:24
Наверно вам поставлю плюс,
Иль нет, пятёрку с плюсом!
ЛЮБОВЬ равняется ИИСУС!
И в сердце мы с Иисусом!
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-29 10:09:36
Хороший стих. Только не на горному, а на горном пути.
Рецензия от:
Наталья Незнакомкина
2024-03-29 10:01:58
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.