Паталаха Всеволод

Автор: Всеволод
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2019-08-08 09:09:35
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Балада про хана Місяця та неспійману жар-птаху

1.
Жив – був хан,
Як Крез, багатий.
Хана Місяць було звати.
Знав стежинку поміж хмар –
Постачав богам нектар.
Не за гроші – мав доволі –
За шатро в небеснім полі,
Щоб по смерті панувать
Ще й жінок з собою взять.
Мав–бо їх – богам лиш знати.
( Сам не міг порахувати )
А дитину лиш одну –
Дочку – вроду чарівну.
Як садком вона гуляла –
Зір незрячим повертала.
Отака її краса
Сотворяла чудеса.
                2.
Мій розказ , як час, минає…
Ханська дочка виростає.
Женихів в її дворі –
Як в кротячій бліх норі.
Хто на дівку зорить ласо,
Хто на ханськії ковбаси,
Та не скаже ні один,
Що ханівні милий він.
Ходить дівчина смутная,
Бо безрідного кохає.
Корабельник –  хлопець- дуб,
Лиш один ханівні люб,
Бо ніхто, як верне з моря,
Так кохану не пригорне,
Не добуде в дар таких
Різнобарвних див морських.
                    3.
Вічно так тривать не може.
Корабельник вбрався гоже,
В свято час зручний знайшов
І до хана підійшов.
( За звичаєм можна в свято
Хоч зорю з небес прохати ).
Клявсь в любові до ханівни.
Місяць глянув призро, дивно –
Треба голову рубать,
Та звичаї гріх ламать:
-  Привезеш мені  жар – птаху,
То скидай простацькі лахи.
Уберу, нагороджу,
Шлях до доньки покажу.
                      4
Корабельник шлюп ладнає,
А кохана умліває.
Не замкнув би хан її –
Утекла б в чужі краї.
Шлюп дочки взяли Нерея,
А ханівна із зорею
Над тьмяним морським лицем
Світить зором – промінцем.
Хлопця милого чекає
Та на силі знемагає.
Рік пройшов – не їсть, не п’є ,
Та батьків не впізнає.
Місяць з горя зсох, як пень…
Вмерли разом в один день.
Речі мовились печальні
На обіді поховальнім,
Пив вино на тризні я…
Далі, мовонько моя!
Боги виконали вгоду –
Місяць – хан по небу ходить.
Біля нього жіночки –
Це небесні зірочки.
Та дочки між них немає –
Сонце ще лиш позіхає,
А над ріки та моря
Сходить  Вранішня Зоря.
Океани оглядає –
Корабельника немає.
-  То кому моя краса??
І спада з небес  роса.

29.04.2016

История cоздания стихотворения:

1
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 149

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.
То такий татусь? Якщо простому хлопаку, так хай краще нікому?
Цікаво про фази місяця.
2019-08-09 15:28:47
Чому нікому? Женихів було стільки, скільки в нього жінок. Просто він не збагнув, що дочка - однолюбка.
2019-08-09 22:48:28
Таки здається, що збагнув...
2019-08-17 00:06:05

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Так. Якось сказав Господь, одного разу: Якщо Син звільнить вас то істинно будете вільними. Раб поперше це не соціальний стан, це стан душі. Гарний вірш. Дякую.
Рецензия от:
Гром Слобожанський
2024-03-29 14:38:01
Как говорила попадья,
В окно из мерседеса.
Не вы, а бог менЕ судья!
Я в "мини" как принцесса!
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-29 14:27:30
Всё по честному, где лесть,
Иногда теряют честь.
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-29 14:04:03
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.