Автор: Всеволод
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2020-01-08 10:56:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Був прародич не без клепки.
Мав її і смерд, і пан.
У зими й олжі у предків
Був один божок – Троян.
Він на морі та на суші
Правив чорнії діла:
Льодянив олжею душі
Та морозами тіла.
Як спалив його Трисущий,
Щоб не смів чинити гріх,
Ліг він сажею на душі,
Заховався в нас самих.
У життєвій б'ючись верші,
Від зорі і до зорі
Плебс за гріш щербатий бреше,
Брешуть в такт поводирі.
На труди говорять – «всує»,
На сваволю – «мир і лад»…
Край на місці наш тупцює
Чи, як рак, повзе назад.
Йде народ у світ з олжею,
Химерує все життя,
Зльодянілою душею
Обкрадає майбуття.
А збереться обирати
«Кращих дочок та синів» -
У начальницькі палати
Назбирає «Троянів»!
История cоздания стихотворения:
Вы можете поддержать автора донатом:
Приватбанк
4149 4991 4941 1942
Так. Якось сказав Господь, одного разу: Якщо Син звільнить вас то істинно будете вільними. Раб поперше це не соціальний стан, це стан душі. Гарний вірш. Дякую. |
Рецензия от: Гром Слобожанський 2024-03-29 14:38:01 |
Как говорила попадья, В окно из мерседеса. Не вы, а бог менЕ судья! Я в "мини" как принцесса! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:27:30 |
Всё по честному, где
лесть, Иногда теряют честь. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:04:03 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |