Паталаха Всеволод

Автор: Всеволод
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2020-09-25 13:02:55
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Битва під Аппенцелем ( початок XV сторіччя )

На лузі забутім, кролів лише повним
Зійшлись посланці трьох австрійських кантонів.
- Шановні! – посланець від Урі сказав,
- Кантон наш позбавлений батьківських прав.
Фортецю «Цвінг-Урі» австрієць будує.
В підвалах краян непокірних мордує.
Регоче: „Я волі з мужви виб’ю дух,
Зроблю з неї ковдри, м’які, наче пух!“
- Багато він хоче! – озвався від Швіцу
Гонець ( в чорні лати одягнутий лицар).
Додав Унтервальдець: „Ми з вами, брати.
Тікати ще будуть австрійські кати!“

Лютує на троні ерцгерцог австрійський:
- Навіщо нудьгує уславлене військо,
Коли сировари, ткачі, ковалі
Деруться на мури? Лежать у землі
Володарі замків. Палає «Цвінг-Урі»…
Мужі благородні та вдови в зажурі,
Тікають до Нас, припадають до ніг…
Потрібні мечі, раз не впоравсь батіг!
Диявол збіговисько збурює враже.
Синьйора рука правду Божу покаже,
Пріч викосить кукіль кантонської черні,
Очистить долини від зради та скверни!

Від мжички нудної ховається в хаті
Швейцарії житель. Австрійські солдати
Прямують у дощ по зів’ялій траві –
Проґавили, сплять вічним сном вартові.
Пастух ( він у дощ випасав худібчину )
Покинув її, на коні у долину
Летить, за селом підіймає село:
- До зброї! До зброї! Нещастя прийшло!
Селяни гуртуються швидко в загони,
Гонців посилають в сусідні кантони:
- Заступимо шлях, але згинем у бійці:
Без помочі нас передавлять австрійці!

… На конях угору ерцгерцога злюки
Ледь сунуть крізь дощ. Із верхів каменюки
Помчали посланням, зненависті повним…
Злякались, схрапудились, мечуться коні…
- Всім спішитись!
                                  Військо зімкнуло щити,
Готове на приступ вершини іти:
- Хай знає мужва: камінців не боїться
Блакитная кров, кожен герцога лицар.
Хай дощ, хай взуття обважніло від глини,
Поб’єм селюків, геть зіпхнем із вершини.
Всю стать чоловічу згодуєм чортям,
Жінки та дітиська дістануться нам!

Останнії брили скотились з горба.
Швейцарців біжить вниз босоніж юрба
( Так легше на мокрім устояти ґрунті )
- За стяг Аппенцеля! За клятву на Рютлі!
Стіна на стіну… Брязк металу та крики.
Тіла пробивають нагострені піки.
Коваль-відчайдуха трьох рицарів вбив.
Притисли до стайні… хтось дах підпалив..
Він кинувсь між латних. Ввійшов його меч
Востаннє у груди – й сміливцю кінець.
Кров бризка на куртки, на зброю, на лати,
Селян відтісняють угору солдати.

Над краєм луна відчайдушної битви.
Дружини до Неба возносять молитви.
Благають, ковтаючи сльози гіркі,
Щоб в нові «хати» не пішли мужики.
Налякані діти мовчать, наче миш.
А шум усе ближче, а брязкіт гучніш…

На грудях багріє порубана криця –
На вогкій землі не утримався рицар.
Броня заважає дать правильний бій,
Бо важко стоять на багнюці слизькій.
Та б’ються австрійці запекло, уміло:
Ось праве швейцарців крило відступило,
Ось перший нетяга із бою утік,
Ось прапор упав… ось і другий поник.
Натисли на куртки закаляні лати:
Die Adlige тнуть, насідають солдати.
Чужинські мечі перемогу кують.
Ще трохи – сміливців зі схилу зіб’ють!

Та враз на вершині затупали ноги.
Оточення? Смерть? Чи візит допомоги?
Озброєний натовп несеться згори –
Мечі та сокири. А де прапори?
Ударом з розгону нападників рій
Руйнує австрійський пошарпаний стрій.
Три війська на схилі кривавої сечі
Змішались, як в ніч три отари овечі.
Брязк, зойки та вереск… пішла різанина.
Спіткнувся барон та упав на коліна.
Безладний та лютий народжуєсь бій –
Змішались у купу і свій, і чужий.

Побачив борінням розбуджений схил:
Мечі від сокир відбиваються й вил.
Хоч гірше озброєні мешканці сіл,
Змішались ряди і вони – звідусіль.
Меча відіб’єш – в бік впиваються вила.
У знаті австрійської «виросли крила» -
Біжать… Переслідують їх. Се ля ві:
Лиш злива відмиє траву від крові!
Останній австрієць, порубаний, впав…
- Братове, ви звідки? Сам Бог вас послав!

Поранений староста ледь не здурів:
- Дивіться, підмога із наших домів!
Це наші жінки!
                              Підбігає дружина:
- Ти цілий? Пусте? Я шукатиму сина!
Важкого під ноги жбурнула меча,
Одежа на ній із мужського плеча,
Робоча, незграбна… Комашаться люди.
На братові сестри аж падають груди.
Над мертвими збройне жіноцтво ридає,
Здіймаючи крицю, у Бога благає
Відплати: аби помогли їм святі
Ерцгерцога клятого й в пеклі знайти.

*              *             *              *              *  
Століття минули кольчужної сталі…
В легенду, мов сіль, всиплю дрібку моралі:
Хай тричі орел ти у будень й в бою,
Не важся жінок зневажати в строю!

   

История cоздания стихотворения:

Опис битви дано згідно швейцарської легенди. Вікіпедія ( див: Аппенцельские войны ) дає наступне уточнення:
"17 июня 1405 года основная армия вошла в перевал Стосс на границе Аппенцелля и там встретила армию
Аппенцелля. После ожесточенного боя австрийская армия была вынуждена отступить. История о том, что австрийцы
отступили, когда увидели вторую армию Аппенцеллера, которая на самом деле была женщинами Аппенцелля,
прибывшими на помощь своим мужьям и братьям, появляется только в более поздних источниках и не считается
точной." Також треба зауважити, що Аппенцельські війни були важливим, але не вирішальним, місцевим епізодом
довготривалої війни швейцарців за незалежність від феодалів.
Замок з глузливою назвою "Цвінг-Урі" (Поневолю-Урі) його власник не встиг добудувати - жителі кантону Урі взяли
його штурмом й зруйнували. Руйнували зі смаком - зараз від нього залишилися лише рештки фундаменту. Фото цих
руїн є у німецькомовному сегменті Інтернету. Згідно легенди, хазяїн замку обіцяв: "Як тільки добудую замок "Цвінг-
Урі", буду бити селюків так, що їхні тіла стануть м'якенькі, мов шовк і я зможу просилювати їх у обручальне кільце"
Die Adlige - знать, дворянство (нім.)

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 162

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.

Аразова Марина

Мне очень понравился лёгкий стиль изложения.

2020-10-03 01:35:37

Всеволод

ДЯКУЮ.

2020-10-03 10:06:26

Аразова Марина

2020-10-03 14:11:42

Аразова Марина

2020-10-03 14:11:42

артемия

ЗдОровская поэма получилась. Изложение, рифмы - всё понравилось! И мораль - на высоте! Обнимаю. Арте

2020-09-25 13:34:51

Всеволод

Из красивой легенды создать приличную поэму не так и сложно. Большое спасибо за отзыв!

2020-09-25 13:38:22

артемия

2020-09-25 18:39:08

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений