Паталаха Всеволод

Автор: Всеволод
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2022-12-28 16:35:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Скеля Діви

(легенда)
Якось в Скіфії билинній
(Нині землі України)
Жив-був цар. Як сіль в оці,
Не терпів він мудреців,
Бо статечні сиві люди
Часом схильні до огуди
Дій придворних та царів.
- Не тримай нас за рабів! –
Мовлять в очі, кажуть в спину,
- Не ганьби свою країну.
У гаремі є баби.
Їх муштруй. Ми не раби.

Цар завів від люті звичай:
Відмінив, по-перше, віче,
А по-друге, всяк наказ
Мав виконуватись враз.
Мовить хтось із мудреців:
- Царю, я б не так зробив!
Чую лихо від наказу.
Пропоную…
                        Цар одразу
Від отрути чи меча
Мовцю страту признача.

Якось він, зламавши згоду,
Готувався до походу.
Муж прийшов, чоло схилив:
- Царю, я б не так зробив!
Ти поклявсь, що бути згоді
При богах та при народі.
Нас чека Перуна гнів.
Царю, я б не так зробив!
Кров війна та смерть, не лови,
Починай-но перемови.
Наш сусід – теж цар, не звір.
Він по згоді договір
І погодить, і підпише,
Для обох сторін зручніший.

Розлютився цар: „Гей, кате!
Оцього негайно стратить!
Всунуть голову в петлю –
Він персону кляв мою!“
Та не знав того драпіжник –
Був мудрець той чорнокнижник.
(Цар зневажив свій нарід
І забув давно, чий рід
Де живе, що мовить, пише,
Що бажа, чим потай дише).

Не хотів мудрій померти
У петлі на радість Смерті.
Крикнув: „Лиха не боюсь!“,
У Дракона обернувсь.
Грізно рикнув, глянув дико,
Мов галушку, з’їв владику.
Варта з ляку заніміла…
Вгору зняв лускатий крила,
Полетів далеко в гори,
Де бескети, кручі, звори.
На горі низенькій сів –
Стати мужем знов схотів.
Бивсь об камінь, та дарма:
Вороття назад нема!
Він не знав: хто з’їсть людину,
Обернувшись на звірину,
Цим людську утратить суть,
Звіром вік свій мусить буть.

Оселивсь Дракон на кручі,
У печері, де ревучі
Та страшні гудуть вітри,
Де усе видать згори.
Та, якщо ти крил не маєш,
Тії кручі не здолаєш,
Бо тієї скелі камінь
Оминали кози й лані,
Є слизька вона й гладка,
Згубить мужа й юнака.

На вершині звір в безпеці.
Він підняв лускаті плечі,
Жив в печері, дичавів,
Вилітав хапать корів.
Розбігались від почвари
Табуни, стада, отари.
Нищив села монстр й поля,
Димом вкрилася земля.

Якось ситий (мав гріха –
З’їв корівку й пастуха),
Вниз дививсь Дракон з вершини
Лінькувато. Що за диво:
Мчить кобила вогнегрива.
У сідлі співа дівча –
Пломінь юності в очах,
Статна, росла, світла, гожа –
Розцвіла, неначе рожа.
Плаття біле та розшите:
Візерунки, листя, квіти.
А волосся – жовтий рай:
Доторкнись – і хоч вмирай!
Марсом вниз Дракон зоріє,
Як людськеє, серце мліє:
- Є ще місце чудесам!
Чом живу в печері сам?
Ця красуня хай співає,
Хай танцює й прибирає,
Бо завівсь в печері гній…
Заберу її мерщій!

Хап Дракон у кігті діву!
Вбив кобилу вогнегриву.
У печері, мов змія,
Засичав: „Ти є моя!
Підмітай тут все, танцюй,
Обіймай мене, цілуй.
І співай мені, бо хочу
Мать людськії я розкоші…
Муркнеш щось наперекір,
Роздеру, бо я є звір.“

Діва довго не тягла:
Шию монстра обняла.
З рукава (дарунок воя)
Виліта ясненька зброя…
Б’є кинджал в лускату шию:
- Як ударом не здолію,
Біль пізнаєш сотні жал:
У отруті мій кинджал!
Я – дочка жреця Даждьбога,
Роду нашому незмога
Звичай жерти зносить твій.
Я – твоя, та ти є мій!
Стріла я тебе навмисне.
Линь, моя остання пісне!

Розірвав Дракон захланний
Діву смілу. Та із рани
Кров невпинно цебенить.
Рану він заткав в ту ж мить,
Та дарма трудилась лапа:
Кров із рани вперто крапа,
Бо міцна отрути їдь –
Сліпнуть очі, бік болить…
Захитався людожер,
Впав, ревнув, тріпнувсь, помер.

Десь в Карпатах Діви скеля.
Є старезна в ній печера.
В ній Дракона спить скелет,
Але жоден ще атлет
Не добувсь вершини кручі,
Де вітри страшні, ревучі,
Стрімчаки глядять стрімкії,
У розколах – оси й змії…
У собі втопила Лета
Шлях до скелі, до скелета.

История cоздания стихотворения:

4

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 106

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 5.

Музонька

Какая интересная легенда . И изложена легко. Браво!

2023-01-09 18:44:49

Всеволод

Я старався. Дякую щиро.

2023-01-10 17:10:52

Федчук Евгений

Гарна легенда і так поетично викладена. Дякую.

2023-01-01 16:30:18

Всеволод

Я старався. Дякую щиро.

2023-01-03 18:31:56

Эдуард Неганов

Дякую, Всеволод! Сподобалася легенда та вірші! Усього Вам доброго і з наступаючим Новим Роком!

2022-12-28 18:17:43

Всеволод

І Вас зі Святом!

2022-12-28 19:23:04

Олег Крушельницький

Жваво, цікаво, майстерно!

2022-12-28 17:59:08

Всеволод

Я старався. Спочатку повністю вигадав сюжет, потім його заримовував...

2022-12-28 19:22:29

Я Есть

Порадували, дякую)

2022-12-28 17:29:59

Всеволод

Дякую Вам за те, що Ви єсть й пишете мені рецензії. Ваша думка мені важлива й цікава.

2022-12-28 19:21:06

Я Есть

О, це, звичайно, приємно і почесно, але ж і відповідальність неабияка)

2022-12-28 19:34:16

Я Есть

О, це, звичайно, приємно і почесно, але ж і відповідальність неабияка)

2022-12-28 19:34:46

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений