Автор: Татьяна Лель
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-02-22 19:07:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Історія кульгавої правди

З країни порожніх ілюзій,
Кульгаючи, правда іде.
Іде по тернистій дорозі,
Яка до надії веде.

Кульгає, бо втратила віру
В нерівнім з брехнею бою.
Й одразу неправда нещира
Поранила правді ногу.

Та правда не вила від болю,
Якого брехня завдала.
Лиш мстила неправді війною,
Що віри життя відняла.

Так вийшло: в кінці перемогу
Отримала хитра брехня.
А правда, хоч втратила ногу,
Та знала, чия то вина.

Тож йде до надії потроху,
Оплакавши віру, як слід,
Не дивлячись на свою ногу,
Що мала брехні ножа слід.

Хоч довга й терниста дорога,
Яка до фортеці веде,
Втім надія ж надасть допомогу.
Вона правду не підведе.

Тоді справедливість чудесна
Настане, а підла брехня
Іщезне , і віра воскресне
З уламків неправди та зла.

Але чи настане мить правди?
Чи виграє знову вона?
Час скаже, дорослі й малята.
Йому ця можливість дана.

История cоздания стихотворения:

Кортіло віднести його до категорії "Філософські вірші" ,та передумала.
Але вважаю, що вірш саме філософського характеру.
Добро та справедливість перемагає зло та підступність. Дісно хочеться у
це вірити.