Автор: микола родиненеко
Тема:Психологическая проза
Опубликовано: 2016-05-12 22:23:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Крик душі

Гарний, як рідний дід в молодості.                       
Розумний, як сам  Ейнштейн в старості.              
Спілкуватися з людьми бажаю,                           
Але жодного друга не маю.                                

Сам себе виховую, навчаю,                                
З TV пізнання черпаю.                                        
DVD дає інформацію,                                        
Боюсь зійти в реанімацію.                                  

З рідними тільки по мобільному,-                        
Один на шляху вирішальному.                            
Досі не потрібен, понукають,                              
Кричать, в вічному страху тримають.                  

Як в глухій резервації живу,                                
В ніч, на місяць, у відчаї реву.                            
Всі двері, як грати зачиняють,                            
З квартири ні куди не пускають.                          

Щоби в самоті, як відлюдник, жив,                      
Бездумно, мов  сміття, по життю плив.                
Що я лишній у сім’ї відчуваю,                               
Знайомих побачити бажаю.                                  
               
Потрібен для потреб побутових,                           
Не дають посібників учбових.                               
Відчуваю, тяжка моя  карма,                                
Не збігти від неї, як від ярма.                               
                                                    
Забувають - доля формується,                                                       
А мною недбало займаються.                                  
Але рюмсати не збираюся,                                    
У боротьбі загартовуюся.                                        

3 двох років всі моделі авто знаю.                                                           
Водити великий джип бажаю.                          
Літати як шуліка під небом,                                   
Жити, як всі, щасливо під сонцем                           
              
                                                                                          
Мов  корисний  лимон не вижали,                                                                                                                       
Як непотріб, кудись не викинули.                                                                       
Коли вирвусь з рутини забуття,
Може в крутий спецпідрозділ піду.
                           
Найманцем, звідки  нема вороття,-
Там адреналін напевно  знайду.
Щоб кров в венах почала бурлити,
І смак вільного життя відчути.

Поки, прошу щоденної ласки,
Ніжності і щирої турботи.
Грати для всебічного розвитку,
Щоб не тримали як звірюшку.                       

Хочу, та  гідний щастя малого,                                                                   
Вирватися з кола замкнутого.                            
Доти, себе як можу формую,                                            
На різних мовах відповідаю.                                                           

Як зошит у крамниці відкритий,
Новий - без плям та помарок, чистий
Вже навчився логічно мислити,
Дії свідомо оцінювати.  

Я ж від природи лагідний, щирий,
Без жодних чоловічих пороків.
Для дорослого життя готовий.
Мені незабаром вже шість років.
                        М.Родиненко  
13.11.2013

История cоздания стихотворения:

Зневажливе ставлення до дітей рве сердце