Автор: микола родиненеко
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2016-05-20 21:08:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Шлях до раю

Ти невинно в куточку сидиш,
Ніжки сором’язливо стиснувши,
Але коліна мов зірки  виблискують,
Коротший шлях до Рая вказують.

Ти думаєш про кожну муть,
Але не зрозуміла свою суть.
Ти страдаєш від кохання,
А я єдине твоє бажання.

Ти навічно мені в серце запала,
Моя душа кудись пропала.
Моя місія мчатися, як на пожар,
Гасити пожираючий тебе жар.

Без тебе дихати не можу,
Вже спати ночами не хочу.
Від нудьги їсти багато почав,
Товстіти, хиріти, пити розпочав.

Може стати товстим та бридким,
Щоби в підвалі сидіти закритим.
Може кастрацію собі провести,
Щоби голівки до ладу привести.

Зараз не працюють вони синхронно,
Тіло трясуть їх імпульси різні.
Вони добивають мене монотонно,
Не розуміють бажання богині.

Ти з висоти Олімпу гордо,
Блискавки на мене мечеш.
Знущаєшся з мене відверто,
З нервів моїх покривало плетеш.

Розумію я заслужив покарання,
За неповне розуміння  кохання.
Не оцінив богині милість,
Сповна не віддячив за радість.

Гріхи перепона шляху до раю,
Прости, пробач, відкрий браму.
Розумію мій кран перекритий,
Але шлях до раю тернистий.
                

История cоздания стихотворения: