Автор: микола родиненеко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-02-28 16:28:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Панацея від болі

Хоча пробива сивина,
самому гидко від морщин своїх.
З тобою, мов дитина мала,
губи тягне до грудей твоїх.

Я без тебе, мов пташка без крил,
мов лев без  кликів та пазурів.
Мов страуси  без могутніх ніг,
з тобою, в обіймах прозрів:

Без тебе, хоч плигай на  рогах,
розумієш мов книгу відкриту.
Посмішкою топиш сніг в горах,
завжди даеш сорочку чисту.

З роками - сильніше почуття,
та хочу найкраще відразу.
Назустріч тягне серця,
сила сильніше за кару.

Противитись їй безрозсудно,-
кращої не існує в світі.
Опиратися безнадійно,
все буде в рожевому цвіті.

Без тебе, я майже нікчема,
не зав’яжу вузол краватки.
Не знайду потрібні шкарпетки,
не прийме в обійми богема.

Підкоряючись твоїй волі,
сам, не можу заснути на ліжку.
Без тебе поставлять підніжку,
ти - панацея від любої болі.


                    

История cоздания стихотворения:

Далі пересуваюсь Карпатами, добрався до Мукачево.