Автор: микола родиненеко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-12-03 15:19:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В’язниця (думи в СІЗО)

              
Тюрма, мов скеля, приміщення вічне,
Переходить владиці у спадок.
Дане придбання  для нього корисне,
Від попередника подарунок.

В іншому вимірі,  свої правила,
Винний, не винний - немає значення.
Місце ідеальне для  виховання,
Тому будівля, у центрі міста.

Якщо вкинутий, безвольний та бідний,
Слідом нема маляви - підтримки.
Значить він, мов ніжна дівчина, слабий,
Дозволений  братві для  забавки.

Без підігріву, свого прокурора,
Роками без  ласкового   моря.
Буде він  чекати залпу «Аврора»,
Тільки  снитися зелені поля.

Але замість пташок, лай службових псів,
На всіх дверях надійні  засуви.
Їжа придатна для голодних щурів.
Всюди стіни, плісень, крик охорони.

Думки порхають стайкою  метеликів,
Перед очима жіноча постать.
Десь у віддалені  автозак  загуркотів,
Опустив мрію на ближню відстань.

Погодитись на всі пропозиції,
Та скоріше вийти під заставу.
Пристати до умов адміністрації,
Бо свавілля основа Хаосу.

Голова розривається від дум,
Кожний рух всім несе небезпеку.
Що посовітують вільні:  сват та кум,
Що краще мені, державі в цілому?

20.11.2019 року

История cоздания стихотворения: