Автор: Анатолий Загравенко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2017-03-15 09:47:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Життя

Життя

(Сонет)

А що день, а що мить, то нестримне життя,
як джерельна вода, відпливає
у глухий і німий океан небуття,
що ні дна, ані краю не має.

Ані мрій, ні надій, ні вогню почуття
світ печалі й мовчання не знає.
Обертаються квіти у гори сміття,
що живі опісля прибирають.

Отже, поки ми є, в душу й серце своє
не пускаймо пусте й дріб’язкове,
бо хоч доля, бува, гіркоти завдає,
все на світі – з добра і любові.

А народженим щойно зозуля й кує,
щоб збулася їм юності повінь.



–––––––

©Анатолій Загравенко.

История cоздания стихотворения: