Автор: Тетяна Чобан
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-05-15 18:49:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

верба

Стоїть верба,схиливши віти над водою.
Стоїть верба і тихо листям шелестить.
Неначе дівчина із русою косою
У воду дивиться тай тихо гомонить.

Приспів:
Ой,ти верба,верба,
Подруженько журба,
Ти не сумуй,не плач,
За біль тяжкий пробач.
За джерело розлук,
Нестерпних тяжких мук,
За все пробач
І не сумуй,не плач.

Та дужий вітер поламав зелені віти.
До долу кинув і коріння виривав,
А то не віти то її  маленькі діти.
Він їх із матір'ю навіки розлучав.

Приспів:

Та дружно виросли і дужі стали діти,
Вдягли із квітів радісний вінець.
Верба ожила й розпустила свої віти,
В їх листі бавиться легенький вітерець.

Приспів:

История cоздания стихотворения: