Автор: Тетяна Чобан
Тема:Песни
Опубликовано: 2016-05-26 09:53:29
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Стежкою в саду по траві іду я,
Квіти запашні у руках несу я.
Зупинюсь на мить, соловей щебече.
Про свою любов розказати хоче.
Я перо візьму у птаха. Пісню занотую.
Я із ним подамся в мандри, землю облечу я.
За поля й ліси, за високі гори
Та за небозвід, що за синім морем.
Понеси мене на могутніх крилах,
Пташечко моя, де чекає милий.
Сяду поруч біля нього, пісню заспіваю.
Ту, що чула я в садочку, там за небокраєм.
Стежкою удвох ми з тобою йдемо.
Квіти запашні у руках несемо.
-Зупинись на мить, серденько тріпоче,
Про мою любов розказати хоче.
Я перо візьму у птаха, пісню занотую.
З милим я подамся в мандри,
землю обійду я.
История cоздания стихотворения:
Так, Едуарде, спочатку серце просить хоча би трохи відпочить, і тільки потім починає у всі колокола дзвонить. Дякую за вірш. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 15:05:09 |
Да, Саша, жизнь как рулетка - никогда не знаешь, где найдёшь, а где потеряешь. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 14:59:22 |
Щаслива та людина, в душі якої музика звучить. Дякую, Сашо, за оду музикі. |
Рецензия от: Михайло Вечера 2024-03-28 14:55:29 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |