Автор: Борис Байков
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2016-06-16 05:45:27
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
НЕВДЯЧНИЙ НАРЕЧЕНИЙ (гумореска)
Закохавсь Іван у Олю,
Вирішив побратись,
Бо дозріла його доля –
Треба женихатись.
А минуле, як екран,
Правду ніде діти,
Вже не парубок Іван,
Був життям побитий.
Бо пізнав він запах шлюбу,
Й місяць той “медовий”.
Як купив їй нову шубу,
Той пішла від нього.
Прилучивсь Іванко з горя
До спокус азартних,
Подружився з алкоголем,
Хвацько грав у карти.
А як тільки заручився,
То під впливом Олі,
Несподівано змінився,
Кажуть мимоволі.
Дивуватись нема чому,
Дівчина вродлива,
Не віддалась ще нікому,
То ж нема тут дива.
Від заручин промайнула,
Ціла “купа” часу.
Про весілля ще й не чули,
Обіцяв одразу.
Якось друзі зустрічають
Того ж все Івана
І прискіпливо питають:
- Що змінило пана?
Ми хотіли б, друже, знати,
Чи заради Олі,
Ти покинув грати в карти,
Й спиш без алкоголю?
Навіть наче вже не палиш,
Бо не тхне від тебе,
Може, вже ти не товариш,
Й в нас нема потреби?
Поясни ж нам, любий друже,
Шлюбу чом не має?
Якщо любиш її дуже,
Одружитись маєш?
- Так скажу, колишні друзі,
Я не той вже більше,
Бо змінився геть я дуже,
Став писати вірші.
Загубив гріхів я клопіт
Завдяки тій Олі,
Отже, зараз моя доля
Має інший “попит”.
Думаю, що, з Олею
Вийде в мене “пшик”
Бо вже іншій мові
Служить мій язик.
Вже потрібна мені жінка
Вродою не гірша,
І тендітна, як росинка,
Щоб писала вірші.
Щоби мала в собі страсті,
Вміла заробляти,
Зате буде мати щастя
Із поетом спати.
История cоздания стихотворения:
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму! |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-29 01:44:52 |
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |