Автор: Борис Байков
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2016-07-01 22:25:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

де черевички

ДЕ ЧЕРЕВИЧКИ?
Якось купила мама Катрусі нові черевички. І були вони такі привабливі. Такі блискучі, що Катюня не здатна була довго відірвати від них своїх блакитних оченят. Через те мало і носика свого не ушкодила, коли йшла з мамою до дитсадка, бо геть не дивилася собі під ніженьки. Та достатньо було їй лише опинитися серед друзів у садку, як Катруся і взагалі призабула про нові черевички. І скоріше через те, що уся увага її була несподівано прикута до маленького цуценятка, невідомо ким принесеного до садка. А було воно таке мале, що навіть не могло ще добре ухопити своїми зубцятами і одного дитячого пальця, навмисно засунутого у маленьку пащу. Цуценя було капловухе, пухнасте, з сірою шорсткою та чорною мордочкою, до того ж і вкрай грайливе.
А тому Катруся наша була вельми задоволена спілкуванням з песиком. Вона брала його на рученьки, тримала у обіймах, клала собі на шию, і мало не цілувала у носика. Та треба сказати, що і Катя дуже сподобалася песику. Особливо приваблювали його її нові черевички. Вони були такі пахучі, що весь час привертали увагу песика. І він все намагався покуштувати їх, або хоч "спробувати на зуб", але йому лише вдалось обслинити черевички та залишити на них великі плями. Таким чином, згаявши час у розвагах з цуценям, Катюня геть забула про те, що черевички у садку треба було зняти та сховати до окремої шафи, а замість них взувати капці. Отже, настав час післяобіднього двогодинного відпочинку. І пішла Катя в спальну кімнату, зняла свої черевички і залишила їх біля ліжка на підлозі. Тільки-но дві години сну промайнули, то усі дітки прокинулися та почали одягатися. Катюня теж прокинулася. Спустившись босоніж на підлогу, потягнулася було за своїми черевичками. Та, як на прикрість, їх на місці не побачила, немовби їх вітром здуло! Диво, тай годі! Подивилася Катюня і туди, і сюди - та ніде не було її нових черевичків! Ну хоч "гопки скачи!" Заплакала тоді Катюня гірко від такої катавасії. Усі дітки, бач, вже одягнені і взуті, а вона, бідолаха, сидить ще у шкарпетках. А на таке її гучне страждання мерщій прибігла вихователька. І зчинився тоді у садку великий розшук. Вже були обшукані ущерть усі шухлядки, шафи та всілякі таємні куточки в кімнатах, де перебували дітки. Та все було марно черевичків ніде не було. Вже майже закінчувався день. Усі дітки почали покидати садок разом із своїми батьками, а Катруся все ще очікувала поки знайдуться її черевики. Бо ж не було їй одній у чому піти додому. І коли Катруся розповіла виховательці, як вона гралася з цуценятком, то та чомусь одразу вирішила скоріше увійти до кухні, бо принагідно згадала, про те, що цуценятко повсякчас забігало туди поласувати "чимось смачненьким". І вихователька, як виявилось, мала рацію. Бо, тільки-но вона потрапила до кухні, то одразу ж побачила ті черевички, розкиданими по різних кутках приміщення. І хоч були вони вже геть не схожі на ті чепурні, ранкові, однак Катруся та її мама і тому були дуже раді. Бо ж і правду кажуть, що нема кращої радості, ніж знахідка загубленої речі. Ну а на запитання: "Хто поцупив у Катрусі черевички?" - я гадаю, що ви вже маєте відповідь, дітки. Чи не так?

История cоздания стихотворения: