Автор: Эмилие
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2018-10-28 22:14:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЗАЛУЧАЙ У СВОЄ ЖИТТЯ ЩАСТЯ...

У кожного своє одне святе буття,
У кожного свій час та день відходу…
Якби ж то мати нам оте знання,
Та, бач, воно відоме лише Богу.
Кудись мчимось… За мрією женемось…
Та мислимо, що завтра буде краще…
Та кожної хвилини, так, не ймемось.
Прискорюєм життя навіщо? Нащо?
А зупинитися б хоч на хвилинку
У цім швидкім несамовитім злеті…
Й себе відчути, та свою частинку
Тут, на Землі, у Всесвіта  в наметі.
Відчути насолоду від кохання,
Від дотиків дощу, проміння сонця…
Відкинути оте нудне чекання…
Та й зрозуміти: сьогодення – то віконце.
Сьогодні бути! Бути тут щасливим.
Але не там, в замріяному завтра.
Для свого ладо бути ніжним, милим…
«Кохаю, я щасливий…» - твоя мантра.
Та ранками побачити схід сонця,
Відчути дотик вітру біля річки,
Наповнить почуттями зверху й донця…
Але не марити про спалах свічки…
У кожного своє одне святе буття…
І кожен здатен зрозуміти, певно,
Що зможе з радістю пройти оце життя,
Що Всесвіт весь для нього стане кревно.

История cоздания стихотворения: