Автор: Эмилие
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2022-07-21 02:14:01
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Хай прогниє навіки ваше сім*я!!!

Сьогодні обстріляли комбайнерів,
Із танків цілили знов у людей,
Ці орки є нащадки  луциперів…
Стріляли навіть у малих дітей.
Ірпінь та Буча, Харків та Чугуїв,
Одеса, Миколаїв та Мощун…
Слов*янськ,  Донецьк, Дніпро та Бахмут, Київ…
Суцільний біль… Тривог нічних відлунь…
Ці упирі не ґребують насильством,
Їм байдуже, бо пустка у душі.
І  не назвеш ці дії навіть  звірством,
Так ситий звір не чинить: йди души.
А забавки - збезчестити дитину,
Двомісячне маля у пелюшках…
Прокляття роду кожному до згину!
Колізій, втрат, проблем на всіх шляхах.
Щоб кожен день стискалось серце в тузі,
За сином – на ученнях заблукав,
Щоб так і згинув в українськім лузі,
Він намагався у нарід стрілять!
За Маріуполь, що страждав та плакав,
За полонених, вкрадених людей…
Щоб жоден росіянин не патякав,
За тридцять злотих, як отой юдей.
Запроданці, блюзніри, орське плем*я,
Що в нашу землю чоботом прийшло,
Хай прогниє навіки ваше сім*я…
Що біль та смерть віками нам несло!

История cоздания стихотворения: