Автор: Лизабет Пунько
Тема:Романтическая проза
Опубликовано: 2016-06-15 21:50:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Залежність

Ви коли-небудь думали про залежність? Я теж ні, тільки ця історія здасться вам дивною.
Я сиділа на своєму місці, у класі біології  і щось писала, чи то конспект, чи то, задумавшись, вірші, але це не
важливо. В класі я була не одна, за сусіднім рядом сидів Джордж. Він слухав музику,що точно він слухав мені
не знати, але здається було щось спокійне, бо він майже засинав…
Десь пів уроку минало. І тут за своїми думками я не помітила, що поруч сидів він. Так це був Джордж,
напевно йому набридло слухати музику. Він сидів і дивився як я пишу мемуари. Потім після недовгого часу,
він почав розмову:
- Мелісо?
- Так.
- Чи можна задати тобі питання?
- Чому б ні, задавай.
Звичайно ми не дуже з ним говорили, та й взагалі, нічого спільного в нас не було, хіба тільки…
- Мелісо, скажи, чи є в тебе, якась залежність?
Якщо чесно, це питання здавалось мені дуже дивним. Ніхто раніш не питав мене, щось подібне, але це
визивало в мене неабиякий інтерес, тому я продовжила бесіду.
- Так, у мене є залежність. Я залежу від батьків.
- Ні, я не зовсім про це, це інше. Залежність. Алкоголь, сигарети, наркотики??
- Алкоголь я не вживаю, наркотиками и сигаретами не захоплююсь. Але так, в мене справді є
залежність…
Джордж трохи здивувався, його лице побліднуло, але йому було цікаво дізнатися, і він продовжив:
- І, яка вона?
- Я вживаю кофе…
- І як часто ти його п’єш ?
- Кожний день. Інколи, я роблю перерву з день або два, а потім не витримую і знову починаю пити.
- Цікаво – Джордж трохи видихнув – А які наслідки після цього? Воно загрожує здоров’ю?
- Наслідки… Моє серце починає битися швидше …
Джордж трохи посИдів, але чесно кажучи, я не хотіла дивитися йому в очі. Бо увесь діалог міг би
завершитися, що мені не хотілося. Тому я мовчала. Ми мовчали.
Минали останні хвилини уроку. Я сиділа і завершувала свої вірші, як раптом він узяв мене за руку. Від
несподіваності, я все ж таки ризикнула і подивилася йому в очі…
- Мелісо – почав він – я тільки хочу спитати, що ти почуваєш, коли я тримаю тебе за руку?
- Якусь залежність… Що, я не можу піти…
- Залежність?
- Так, моє серце почало битися швидше.
- Але зараз ти не п’єш кофе?
- Ні… Не п’ю.
  

История cоздания стихотворения: