Автор: Анатолий Уминский
Тема:Переводы
Опубликовано: 2018-05-11 07:10:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Світанкам ціхім, маляўнічым
дзіўлюся сумна ў далячынь
і сум той апраўдаць мне нечым -
ён ўвогуле зусім "ні чый".
Не мой - бо кожнае імгненне:
я птушка пеўчая сама
жыццём лячу сябе натхненна,
сырая восень як вясна.
Чаму ж так разам сумна стала?
Зрабіўся хмурым небакрай
і сонца тварык свой схавала,
падумала:"Ці ёсць жа рай?
Куды ляцець мне і навошта?
Каму мне песеньку спяваць?"
... І раптам голас так дзівосна:
"Спрабуй ты дзень свой праслаўляць.
І ўдзячна будзь за ўсё што маеш,
за чым ні трэба, не бяжы,
а рай ў тых песнях, што спяваеш,
надзею, веру май ў душы.
І я паслухала параду:
спяваю, бо жыву-жыву.
Дню наступаючаму рада
і слаўлю ў песнях, наяву.
* * * 10.05.2018 г.
Оригинал читать здесь:
Пташка
Світанком тихим, мальовничим
вдивляюсь сумно в далечінь,
і сум той виправдати нічим –
він взагалі якийсь «нічий».
Не мій – те знаю достеменно:
я пташка радісна, ясна,
життям лечу собі натхненно,
мені і осінь як весна.
Чому ж наразі сумно стало?
Зробивсь похмурим небокрай,
і сонце личко заховало,
й подумалось: чи є ж бо рай?
Куди летітиму, навіщо?
Кому співатиму пісень?
…Аж раптом голос, дивний, віщий:
«Ти слав сьогоднішній свій день
і вдячна будь за те що маєш,
за чим не треба не женись,
а рай… рай в тім, що ти співаєш –
надійся ж, вір, люби й молись…»
І я послухала поради:
співаю, бо живу – живу!
Назустріч сьогоденню радо
іду в піснях і наяву…
Серна.
История cоздания стихотворения:
Всё по честному, где
лесть, Иногда теряют честь. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:04:03 |
Когда ты волком воешь на
луну, Когда минуты тянутся как годы И кажется что ты идёшь ко дну, Взгляни наверх и попроси у Бога, Чтоб не гасил Он все твои мечты. Спасибо, Таисия! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-29 14:03:11 |
Не пробачим! Дякую Світлана!+++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-29 13:51:19 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |