Автор: не просто скрипка
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-07-21 20:19:09
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Село вечорове

Земля наситилась за день весняним соком,
В ніч благодать пливе легка, немов пір’їна.
Долинула з тернини й, ніби ненароком
Щемливо стисла груди туга солов’їна.

У вулик з медозбору повертає бджілка –
Жива краплинка в дивовижній позолоті.
Киває вітер тихим спокоєм з причілка
На білизну садів, готових до польотів.

Там, де за сонцем хмарка простяглась червлена,
Ще в небі туркотливих голубів без ліку.
Прочуняли, тремтять живим шатром на кленах
Хрущі, невдовзі полетять в нічну мандрівку.

Без куряви, ступають слід у слід поважно
Із пасовиська, втомлені за день, корови.
То ледве чутним плачем, то зовсім протяжно,
Крик сойки дивно долинає із діброви.

Ген бовваніє на стовпі гніздо буслихи,
Бузько чомусь забрався на вишневі дрова.
Травневий вечір, справді, не буває тихим,
Стійка лишається й палітра кольорова.

У всьому відчуваю святість, милість царську,
Немов митців пейзажі в дорогих оправах.
Дарує вечір щедру невловиму казку,
Що пропаде з росою в соковитих травах.

История cоздания стихотворения: