Автор: Володимир Бабич
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2018-07-03 21:53:57
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Білий сніг, білий сніг.
Заметіллю проліг білий слід
Блищить маревом крізь тонкий лід,
Сивини, що на скронях й в душі...
Білий сніг, білий сніг,
Чи залишиш у серці свій слід,
Від розривів і від трасерів?
Що з надривом свистять у ночі...
Білий сніг, білий сніг,
Ти скажи мені, друже, скажи,
Скільки ще мені треба пройти,
Щоб забути той голос війни?
Білий сніг, білий сніг,
Побратимів ще чуть голоси,
Що з війною пішли у віки...
Голоси, голоси, голоси...
Білий сніг, білий сніг,
Заметіллю проліг білий слід.
Блищить маревом крізь тонкий лід,
У воді, що замерзла й в душі..
Білий сніг...
История cоздания стихотворения:
Війни все одно колись кінчаються, навіть, столітні. А далі продовжується життя. Маємо жити, щоб не допускати таких помилок, що коштують нам стількох життів. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:44:54 |
Серце - невтомний наш трудівник. Справжній гімн серцю. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:41:31 |
А, здавалося б, всього лише травень?! Та тут ціла філософія життя. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:39:31 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |