Автор: АП - КОНКУРСИ від Олени Макарчук
Тема:Городская лирика
Опубликовано: 2016-09-07 14:14:38
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ГОЛОСУВАННЯ ПО КОНКУРСУ «Афіни, Київ і Стамбул – маршрут любові і тривоги»

Вітаю!

Оголошую голосування по своєму другому конкурсу: «Афіни, Київ і Стамбул – маршрут любові і тривоги». Праила голосування ті ж самі: http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49443&poem=215281

Щиро радію, що досить багато авторів відгукнулося на цей конкурс. Географія міст і сіл величезна. Це як великі міста: Стамбул, Київ, (ну як у назві конкурсу: шкода, ще Афін немає), Харків (ДУЖЕ люблять це місто автори), Одеса, Кривий Ріг, Львів, Ялта, Івано-Франківськ, так і менші міста: Жашків і невеличкі села: Станькова, Данилівка. Три вірша змушена була не включити до конкурсу (бо умова була по 1-2 вірша від автора) : райка:

http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47865&poem=214434 «Київ наш цвіте»

Над Дніпром широким Київ наш цвіте.
Хмара  синьоока в небі все пливе.

Ще палають квіти жовтих чорнобривць,
Вже багряні віти розпустились скрізь.

Пагорби Печерські до Дніпра ідуть,
На Узвозі скельця сонцем виграють.

Розписала осінь український світ.
Вишиванок просінь і червоний цвіт.

Мій чарівний Київ в жовтих килимах.
Рознеслися мрії по усіх світах.

http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47865&poem=181395 «Харькову»

Серых улиц ожерелье
Под небесным колпаком
Помнит каждое движенье,
Каждый каменный излом.

Здесь струя и вечный холод,
Песни ширь и зов полей,
Наш прекрасный шумный город
В веренице площадей.

Тихих улочек забвенье
И трамваев череда,
Смена славных поколений
На баталиях труда.

Колокольни, звон над храмом,
Вечность, тишь монастырей,
Стяг над юною державой
В годы страха и идей.

Распрями сегодня плечи
Город жизни, славных дней,
Фейерверк подарит вечер,
Юность снова у дверей!
Ну і відповідь, чому краще жити у селі)):
www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48775&poem=207583 Романа Бучак Не хочу жити в Києві

Не хочу в Києві я жити -
Я хочу жити у селі,
Там, де курличуть журавлі,
Де в полі спів пташиний чути.

Поля широкі і зелені,
Там видно дивний горизонт,
Річок маленьких лабіринт,
Ліси безкрайні, наречені.

Там запах стиглої пшениці,
Черешні, яблуні в саду,
Добро і зло тут на виду,
Лоскочуть ніздрі нам суниці.

Дитятко там на повні груди
Вдихає воздух запашний,
Біжить, біжить у світ  новий…
Ну де краса така ще буде?


А тепер тексти саме конкурсних віршів. Нагадую: голосування ТАЄМНЕ. Ще раз уважно прочитайте правила. Голосування триватиме до 15 вересня включно. Чекатиму на Ваші оцінки )):

1. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49130&poem=202576

Олесь Григ "Новый Харьков".

Как поднялся мой Харьков! - почти из руин,
Из базаров, из сплетен, из грязных витрин.
Я уж было поверил, что Харьков - мираж,
Что навечно застрял он в совдепии аж.

Но он вновь засветил, Украину любя,
Он бросает свой отблеск на стены Кремля,
На оплот кровожадных двуглавых орлов,
Пью здоровье, мой город, твое - будь здоров!

Этой песни мотив мне напел Мандельштам,
Благодарствую, Осип, за песенный штамп,
Узнаваемый всеми, но все же я рад,
Что мой Харьков сегодня - не Ваш Ленинград.

Это город Шульженко и Гурченко, и
Многих сотен людей со стихами в крови,
Одобрительно в парке Шевченко на нас
Смотрит каменный, вечно живущий, Тарас.

Харьков-град, как легко на твоих площадях
Развевается неба и зрелости стяг,
Голубое и желтое - все впереди!
Не сдавайся, мой Харьков, надейся - живи.

2. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49130&poem=210541

Олесь Григ "А мне Ялта, нет-нет..."

"Я соскучилась, Крым, я люблю тебя, море ...
Я вернусь ...Я вернусь. . .Мы вернемся сюда..."
          Малашенко Любовь "Не зови меня, Крым"


А мне Ялта, нет-нет, да возьмет и приснится...
Толпы пестрых прохожих вдоль моря идут,
В небе чайки кружат, а внизу словно птицы
Всюду девушки, девушки смотрят, влекут.

Вверх по улочкам старым,  стремящимся к небу,
За кудрями глициний уводится взгляд,
И ночная прохлада, ликуя победу,
Распускает акаций хмельной аромат.

Из прибрежных кафе запах крепкого кофе,
Саксофон у воды что-то волнам поет...
Кто же думал тогда о такой катастрофе,
Неужели наш Крым к нам опять не придет?

Но спокойно глядят умудренные горы,
Подвесную дорогу держа на груди.
Им наверно смешны наши жалкие споры,
И молчат их вершины в туманной дали .

3. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47912&poem=154630

Сколибог Олег "Прогулка Одессой "

Прогулка Одессой – вне категории миража,
Смысла и логики.
Кролики подопытные, приезжие зрят
Атмосферу тотального НарКомПросса.
И… не задавайте вопросов.
Такая из себя… Шапокляк
Переадресует их по всем этажам,
Дворового колодца.
Где и разыграется спектакль,
Осознанной вивисекции,
Случайному кумиру –
Патетики внедряется вирус.
И преете от лавины исторгнутых вами ж ответов.
Тужась всё осмыслить внутренний зомби,
Взмолившись, мечтает, куда бы свалить и уколоться.
Гарантия: никогда не поблекнут краски
Оболванивающей вас инспекции…
Естественно, теперь на Привоз,*
Описанный  всеми, кто пристрастен к перу.
Это не кастрированный Голливуд,
А гербарий типажа и ролей,
Где не тратятся на приобретение масок.
И в каждом ряду остограммиться можете,
Якобы, домашним квасом.
Обязательно удостовертесь,
Чтобы без клафилина,
Сногшибательного зелья, недремлющих
Последователей, Мишки Япончика.
Для которых, Аль Капоне – сущий ребёнок
Переплюнувшие его в своей дерзости,
Под  аккомпанемент двух еврейских оркестров.
Или забитый косяк пожелаете,
Или ЭТО… в развёрнутой опции,
Даже с массажем и в бане,
Выбор за вами.
И взлелеянный цимус Привоза;
Эксклюзив, баннер, по любому событию
Услышать многоликий прогноз,
С рожей озадаченного Арлекино…
Гутарят; может правда, а может и фэнтези;
Все революции скатились в Россию
По Потёмкинской лестнице,
Ведь кто, как не Блюмкин,
Ту искру ворошил.
Ну что, Копперфильд на такое способен.
– Море исчезнет, что Дюк созерцал
и...  поимеете – Жмеринку.
Колоритная территория – пляж.
Сразу отметите; только  в несравненной Одессе
Лицезреть можете, – трансформирующийся перфоманс,
Когда дамой-облаком поглощается солнце...
Новый сюжет; жуткая рань,
Ещё не все звёзды погасли.
     Рыбачка Соня как-то в мае      
     Причалив к берегу баркас
С милым… отдыхает.
А юные  особы (и не только юные с виду),
Потому и скрывает фата,
Торопясь…
Подвенечным платьем подметая улицу,
Зажав мобилу словно компàс,
Стремятся к пирсу…
В истинное  нерестилище; от столпотворения
Которого прогибается Тёщин мост.
Ненароком  не рухнул бы,
От эмоций вгоняющих в резонанс.
Атас!!!
Особая статья – лексика горожан,
Где не всегда соотносится, ритмика в падежах;
Аж слюнявишься и балдеешь;
В этом конгломерате туберкулёза и орхидеи.
И уже, опосля,  в другой системе,
Географических координат,
Где неистребимый червь скитаний,
В реверансе к вашей собственной персоне
Исподтишка провинцирует обжитый  вигвам,
Ощущая себя в иной утробе,
С придыханием, чтим Дерибаса
Произносится: – «Адесса – мам».
Такое ёмкое и живое во всех фибрах души.
Извините, чуть не забыл,
Михаил Жванецкий и Бенцион Крик
В катакомбах, в засаде.
       Постскриптум
Смотрите старые карты,
Здесь Очаков первичный.
А город Герой над планетою вертится.
                                                                                 18. 01. 13.

4. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47287&poem=212667

Оксана Васильевна Федишин «Веселкова Коломия»

Проміння сонця хмару прокололо,
                        Жартуючи, посіяло дощем –
                        Природу радісний обхопив щем,
А сполох розігнав людей навколо.

Вода спішить до  краю тротуару.
                        Намоклих каблучків стук швидко зник.
                        Псалми хвали виспівує квітник –
Ховає бард в чохол свою гітару.

А дощ сліпий волосся довге миє…
                       Очима серця бачить менестрель,
                       Як чудно неба срібна акварель
Веселкову малює Коломию.

Вдихаючи красу і свіжість  трунку,
                       Милуючись оздобою небес,
                       В розлитій світломузиці чудес
Торкає бард веселку-семиструнку –

І, мов цілющий фіміам цвіт-рути,
                        Подячне серце зводить вище хмар
                        Хвалебні ноти  на святий Алтар –
Співає Коломия понад Прутом.

5. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47287&poem=212666

Оксана Васильевна Федишин «Княгиня Коломия» (До 775-річчя першої письмової згадки про Коломию)

Княгиня Коломия


Понад Прутом фортецею стала відважно
На високім горбі у далекі часи.
А дзвін-велетень кликав  родину звитяжно
І злітали до Бога хвали голоси.
Хоч, здавалось, княжна – недосяжно велична, –
Обгорнула поселення, наче крильми.
Коломийки веселі душа поетична
Розсипала, радіючи, серед юрми.

Хто ішов – не минав чарівну Коломию.
Ніс, як знахідку, пісню в далекі краї,   
Споминав у віночку княгиню-надію...
А стрічки – по околах поселень її
Розлітались шляхами, гірськими стежками,
Розбрелись по долинах між білих осель.
На воза'х в Коломию селяни з мішками
Поспішали продати дар плідних  земель…

Налітало не раз іго круків  шалених,   
Грабувало, пустошило місто вогнем...
Та  обвуглені верби в нарядах зелених
Воскресали в ярах з попелища. З проблем
Піднімалось на камені місто, весніло,
Кам’яниця здіймала чоло в небеса.
Знов чужинці прийшли, облягли знавісніло –
Стала бранкою знов прикарпатська краса.

Закривались читальні… Арешти і зради…
А на Слово живе  накладалось табу.
Не готова до воєн..,  княгиня заради
Красоти народилась в нелегку добу,
Задля сміху дитячого, пісні дзвінкої,
Ради жвавого танцю, для плуга й коси,
І молитви ранкової ніжно-п’янкої…
В час війни зі слізьми в небо йшли голоси,

Бо не всі повертались, – лягли в полі дикім.
Краплі крові спадали з святого крила…
Коломия-княгиня у серці великім
Їх усіх зберегла. Назавжди зберегла.
Відкривались душі' благородні скрижалі,
Наповнялись надією груди ріки…
І сіяли від щастя каміння-коралі,
Як вертались живими з війни юнаки.

Кличуть дзвони до храму. Приймають причастя.
І щаслива княгиня – під шлюбним вінком –
Заручилася з миром. Чи є більше щастя,
Як цвітуть чорнобривці в садку під вікном?..

6. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=951&poem=98124

АлександрГладкий "Харьковская кофейня".

Июльский зной – наскучивший злодей,
к полудню опрокинул навзничь город.
Немного вкось, как у рубахи ворот,
распахнут вход в кофейню для гостей.

Здесь ординарен, незатейлив быт –
буфетчица орудует за стойкой,
под потолком пропеллер кружит бойко
да мельничка, усердствуя, скулит.

На стенке – натюрморт а ля Сезанн.
В углу беспечно парочка воркует.
Эстрадный хит учтиво презентует
магнитофон – известный меломан.

Снаружи лето плещет через край.
Трамвайных рельсов плавится железо.
А здесь – сиди, потягивай эспрессо
и набело, в охотку сочиняй!


7. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47865&poem=214433
райка «Стамбул»

Мир восточный, мир иной
И знакомый, и родной,
Сказка тысячи ночей,
Рог изобилья Золотой,
Мир Роксоланы, жар очей,
Добрых, но иных людей.

Моря нежный изумруд,
Волны песнями поют.
Минареты и мечеть,
Там - Аллах, а там - Иисус,
Всем хвала и всем там честь,
Если ты не ищешь меч.

Мир цветов и мир аллей,
И живет там воробей,
Мир чудес Чалыкушу*,
Женщин любит каждый бей,
Там даруют  красоту,
Славят чувства чистоту.

8. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47865&poem=202720

райка «У місті рідне все»

У цьому місті все моє і рідне,
Будинки, парки і церкви,
І шепіт вулиці, де краєм видно
Колишні шрами від війни.

Тут хлопці йдуть військові по проспекту,-
Данина сьогоденню і війні,-
Спливає час у відголосках пекла
На мирній, вранішній землі.

Юрба студентів у моїй підземці,
Айфони грають заметіль,
Ось площа наша голосом тим чемним
Зустріне їх, скінчиться штиль.

Весняне місто рано оживає,
Клекоче знов, іде юрба,
І кожен тут напевно знає,
Немає слова гіршого -" війна..."

9. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48624&poem=183196
Виталий Островецкий «Осенняя прогулка по Киеву в субботу»

Этюдами осенними раскрашен город,
Молчанье заполняет коридоры переулков,
Субботний ветерок пьянит и треплет ворот,
Приятно Киевом пройтись на отдыхе в прогулке.

На набережной пусто, у реки прохладно,
Гостей столицы принимают киевские парки,
По Киеву бродить легко и не накладно,
С Мариинского не спеша спускаемся под арку.

На исповедь ждут с миром прихожан в субботу,
Покровский, Свято-Веденский, Ионинский и Лавра,
Спешат паломники,  как будто на работу,
Звонят колокола, оркестра Божьего литавры.

Подол раскрыл свои обьятья ресторанов,
Уютные кафе расположились в стенах улиц,
На площадях концерт артистов-интриганов,
И запах кофе, рыбы, овощей, печеных куриц.

Русановка закончила сезон фонтанов,
Печерск разлегся в центре: Липки, Лавра и Теличка,
На Бессарабке много мяса и бананов,
Шулявка и Сырец сидят, как голубь и синичка.

Усталые мосты от пробок и заторов,
Зависли над Днепром, мечтали долго о покое,
И сплетницы в дворах, в плену у разговоров,
Сливают вместе с будущим, текущее, былое.

10. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47835&poem=205633

Нина Трало «Миле село»

Люта зима не минула село Данилівку,
снігом пухнастим і ниви й сади замела.
В інеї синім поблискують лісу верхівки,
люди, стомившись, шукають на печах тепла.

Скільки ж їх тут залишилось в селі доживати,
тих, що у вічність зорять у надії  з вікна?
Вийшли сьогодні із радістю сніг відкидати.
Завтра, можливо,  у горі налиють вина.

Все вони можуть: і їжею щедро ділитись,
і допомогу надати тому, хто в біді.
Вміють у посмішках радо у свято зігрітись –
душі  у щасті у них не бувають сліпі.

Праця важка не зламала їх сильного духу,
лиш кісточки від роботи до болю хрустять.
Печі натоплять і спинять хвороб завірюху,
біди, зігрівшись, надвечір в піснях задзвенять.

Миле село, невелике і світле, як сонце!
Скільки громів над тобою уже прогуло?!
Доки світитимеш ти хоч єдиним віконцем,
вічність тебе укриватиме світла крилом.

11. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47873&poem=170041
Тетяна Лавинюкова МАҐДЕБУРЗЬКЕ  ПРАВО (Пісня про Івано-Франківськ)

Наше місто зросло в обіймах
Двох річо́к, славних Бистриць-тезок.
Тут фортеця була надійна,
У святих храмах розкіш фресок.
Тут лунало Франкове слово,
Тут творили митці, артисти.
Добре знаємо ми, панове,
Що у нас європейське місто!

В Івано-Франківску не тісно,
Усім тут знайдеться справа.
Звання європейського міста
Дає Маґдебурзьке право!

Біля ратуші водограї
Подарують нам прохолоду.
Сині гори на виднокраї
Добре видно в ясну погоду.
Просто неба зручні кав’ярні
Пригощають з самого ранку,
А дівчата напрочуд гарні –
Галичаночки-галичанки!

В Івано-Франківську не тісно,
Усім тут знайдеться справа.
Звання європейського міста
Дає Маґдебурзьке право!

Тут Міцкевич вітає ґречно –
Праву руку поклав на серце.
Ми провулком старим Фортечним
Шпацеруєм на Бельведерську.
Подих вічності тут не гасне,
Крок історії незабутній,
Але місто живе сучасним,
Місто дивиться у майбутнє!

В Івано-Франківску не тісно,
Усім тут знайдеться справа.
Звання європейського міста
Дає Маґдебурзьке право!

12. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49195&poem=214517
Тамана «Львов»

Мне музыка –
Стук вагонных колес,
И чай в подстаканниках,
И фонари..
Дорога, накапай мне
Сладких грез,
Я встречу с тобою
Отблеск зари.
Все звуки и запахи –
Ностальжи..
Услужлива память
(Мелькают года..)
И хочется мне
Объехать весь мир!
И, в горле комок..
Да ну, ерунда..


Я с тобой заочно познакомилась.
Интернет мне предоставил всласть
Посмотреть твои дома и улицы,
И к святыням взглядами припасть.

И тревожусь, как перед свиданием,
Пью в вагоне сладкий, крепкий чай.
Я, в тебя влюбленная заочно..
Здравствуй, Львов! Приехала. Встречай.
------------------------------------------
Побывать в средневековье..
Старых замков видеть фрески..
Кто ты, бывшая хозяйка,
Замка- крепости Олесська?
На картине стерты краски,
Но глаза твои живые..
Я столетия листаю,
Время , тише! Жили- были..
-------------------------------------
Сам стар,а глаза молодые..
По площади мифы гуляют.
На ратуше стрелки часов
О времени прошлом вздыхают..

И статуй изгибы волшебных,
И зданий старинных фасады,
И музыкой вечной- соборы,
И замков литые ограды..

И Я, оглушенная, в центре!)
Симфония Города бьется..
Спущусь-ка по этой брусчатке
К кофейне..а солнце смеется :)

13. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47736&poem=169100

Николай Бескровный «Девяносто пятый»

Всё в тебе мне дорого и свято:
Праздность, ликование и грусть.
Эх, квартал мой - девяносто пятый!
Словно в юность я к тебе вернусь.

Улица акаций и каштанов,
Сколько здесь я не был зим и лет?
В белое цветение тумана
Фонари бросают яркий свет.

Постою у отчего порога,
Время вспять уже не повернуть.
Помянуть и выпить бы немного -
Значит в "Китежъ" мне отмечен путь.

Вновь услышу в глубине аллеи,
Звонкий, как ручей, весёлый смех:
Нет девчонок наших красивее -
Эрос окрыляет их успех...

Гул в подземке скоростных трамваев,
К полночи растает в тишине.
Мой квартал беспечно засыпая,
Как и ты, забудет обо мне...

14. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48775&poem=206525

Романна Бучак «Весна у Києві»

Яка чудова рання ця пора-
Пісні солодкі, солов'їні,
Куди не глянь - безмежна красота
На нашій славній Україні.

В повітрі запах носиться п'янкий
Усе цвіте, краса повсюди,
Казковий рай величний, неземний
Чудовий край, прекрасні люди.

Рядочки рівних київських алей
Шнурочком гарно розмістились
Біленьким цвітом - нині ювілей
Св'яткують київські каштани.

Рясніють синьо - жовті прапори,
Ще донедавна зневажали,
Вкраїнські тихі, мирні вечори
Для нас іще дорожчі стали.

Шановні мої рідні земляки,
Тут мову чую не вкраїнську
Чужинці, зрадники і вороги
Забули мову материнську.

15. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48775&poem=214914
Романна Бучак «Моя Станькова»

Село моє. Тут ви родились,
Мої  чудові земляки,
І нові сім'ї утворились.
Прекрасні люди Станькови!

Хатинки рівно розмістились
Уздовж дороги з двох боків,
Чепурні, гарно приоділись,
Щоб кращі були ніж в батьків.

Дорога зроблена охайно
Із гору й аж в самий долів,
Фосою виділена файно
Красуні-церкви двох шпилів..

Сусід сусіда привітає,
Ще й мову злегка заведе,
Про те, про се він запитає,
Слова потрібні віднайде.

На стадіоні, що зробили
Нам односельці Чигурі,
Молоді хлопці голи били,
Рукоплескали школярі.

А молодь, молодь вечорами,
Зібравшись гуртом на містку,
Співали пісню голосами,
Весело було в тім кутку.

Село моє, ти вже стареньке
Ти навіть старше за Москву!
Лежать могили батька й неньки,
До вас я їду в Станькову.

16. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48126&poem=190863

Валентина Леушина НАЙКРАЩЕ МІСТО В СВІТІ

Над рідним серцю містом висить осінь,
Фарбує все в яскраві кольори.
А там за горизонтом синя просінь,
Де захід сонця променем горить.

Змальовує дерева урочисто,
До цього професійний в неї хист.
Калину прибирає у намисто,
Допоки не почався падолист...

Наш Жашків у відтінках різних сяє,
Помітно цю красу іще здаля.
Для мене міста кращого немає,
Тут пращурів моїх свята земля!

17. http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48976&poem=214716

Владимир Новиков «Два випадки»

Спекотно плине час на старій Молдаванці,
Рятує затінком міський «Автовокзал».
Вже треба їхати, дівча до нас сідає
У новий, зовсім новий «Неоплан»
І находу воно комусь оповідає,
Що обійшло навколо все, кварталів так за два
І стан речей категорично визначає:
Одне тут старичьо, нічого більш нема.


Поважний пан в соліднім кабінеті
(Від Дерібасівської кроків ледь за два)
Приймаючи гостей з країн далеких,
Щось про культуру нудно їм віща.
Куняють гості, поглядом блукають
В вікні старенький дворик розглядають,
Облізли стіни до вподоби припадають,
Чарує їх старий черепашняк.


Скінчилась зустріч, гості йдуть,
Захоплені ідуть своїм візитом,
Бо побували в дуже давнім місті.

История cоздания стихотворения: