Автор: Вера Орлова
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2016-08-23 23:14:42
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
(НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ)
Сегодня я за пастуха
(Приехала коров пасти в село)
В руках «надійна палюга»
А за плечами торба, словно помело.
Пасём с папаней нынче стадо
Соседская собака с нами Тошка
Покрикиваю на коров как надо,
А иногда ругаю их немножко.
Пасём мы стадо за селом
На пригорке красивом, как ковёр,
И я мелькаю помелом
И вдоль кидаю пристальный свой взор.
Отсюда видно весь простор
Смотри, любуйся на природу.
Земля как будто бы сплошной ковёр
Неужто так и было сроду.
Здесь голубые васильки
Ромашки белые, как снег
Горошиков душистых островки
Цветов не сосчитать мне всех.
Над ними бабочки порхают
И майские жуки гудят
Душистый мёд здесь пчёлы собирают
И в ульи стрелами летят,
Синица с жаворонком спорит
Кто лучше песню заведёт
А желтобрюшка всё трезвонит
Соловушка без устали поёт.
Богата миром ты,Земля,
И пеньем птиц своих победным,
А я как точечка твоя
Возможно даже не заметна.
Украина – Родина моя,
А я её земли частица
А время не щадит меня,
К закату как на крыльях мчится.
(УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ)
Сьогодні я за пастуха,
Приїхала корів пасти в село.
В руках надійна палюга,
А за плечами торба, мов крило.
Пасемо с татусем нині стадо.
Сусідськая собака з нами Тішка.
Себе веду з корівками до ладу,
А іноді якусь полаю трішки.
Пасемо ми стадо за селом
На красивому підгірку мов килим.
А я мигчу своєю торбою-крилом
Дивлюсь удалину і в серці радості приплив.
Звідси видно простір весь.
Дивись, милуйся на природу.
Це ж в Україні, а не десь!
Невже ж отак і було зроду?!
Цвітуть блакитні васильки,
Ромашки білі, ніби сніг,
Горошиків духмяних острівки.
Не порахувати квітів всіх.
Над ними метелики кружляють,
Хрущі яскравії гудуть,
Мед духмяний бджілоньки збирають
І стрілами до вуликів несуть.
З жайворонком сперечається синиця
Хто краще з них співає.
А жовтобрюшка щебече, бадьориться,
Трель солов’їная чаруюче лунає.
Багата світом ти, Земля,
І співом пташок переможним.
А я мов крапочка твоя,
Можливо, і розгледіти не можна.
Україно, серденько моє!
Землі твоєї я крупинка,
А час не жалує мене,
Не за горами вже й зупинка…
История cоздания стихотворения:
Спасибо, Галина, за красоту поэзии! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:42:46 |
Понравилось. Тёплое, душевное стихотворение. Всего доброго. Саша. |
Рецензия от: Александра Мошкович 2024-03-28 13:22:17 |
Щиро дякую, Юрію! Вірші проникають у серце! Мені дуже сподобались! У них надія на мирний результат!+++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:21:43 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |