Автор: Ольга Глапшун
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-08-24 21:10:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Прокинуся від безсоння

          *   *   *
                                                               
Прокинуся від безсоння
і вийду назустріч
променю світанковому
щоб
причаститися
Землі рясними сльозами
Тобі
Єдиному
скласти молитву
що записала поквапом
на чорному клаптику ночі
та слова мої білі
розчинилися в світлі ранковому
вже й не згадати…

Розіпну свою душу
на сухій гілці клену старого
нам однаково боляче з нею
та просто неба
зіллюсь воєдино
з предвічною піснею тиші
доки вітер
такий же розхристаний
шепне мені шось пристрасно
і полетить у хмари
туди
де ластівки креслять
для кожного шлях весняний
що на землі-страдниці
долею називають
де і мій шлях загубився
навік
у полоні осіннім
мов ті слова одверті
яких
не віднайти вже…

Прости
мовчання моє…
З собою
не виграти битви…

Та з дивом
народження  днини
щемно
у грудях стиснулося щось
розлилося
спокоєм світлим…
як в ті далекі часи…
після
святої молитви...


                                                 Авторський переклад російською
        
            *   *   *                                                                        

Проснусь от тяжелой бессонницы
и выйду навстречу
лучу предрассветному
причаститься
слезами Земли щедрыми
Тебе
Единому
воздать молитву
что торопясь написала
на лоскутке черном ночи
но слова мои белые
растаяли
в утреннем свете
уже и не вспомнить…

Распну свою душу
на сухой ветке старого клена -
нам с ней одинаково больно
и перед небом
как пред иконой
сольюсь
с тишины вечной песней
покуда
такой же отчаянный ветер
шепнет мне о чем-то страстно
и полетит к тучам
где уже начертали ласточки
для каждого путь весенний
что на земле-страдалице
судьбою зовется
там
и мой путь затерялся
навеки
оставшись в плену у осени
как те слова откровенные
которых
не отыщу уже…

Прости же
мое молчание…
Не победить
мне себя
в этой битве…

Но от дивного чуда
возрождения света
сжалось в груди что-то
томно
разлилось
спокойствием тихим…
как в том далеком прошлом…
после
святой молитвы…

История cоздания стихотворения: