Автор: Ольга Глапшун
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-08-28 13:30:13
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Приручила вітер

             *  *  *

Приручила вітер. Хоч ніхто й не вірить.
Хоч ніхто ще в світі цього не робив.
І моєї думки вже ніщо не змінить:
Володіти вітром – найдивніше з див.

В одну мить він поруч, – поманю лиш рухом,
Де й подівся норов, – прикладай до ран.
Лагідно і ніжно щось дмухне на вухо,
Приголубить коси, обійме за стан.

З вітром мені легко, з вітром я щаслива,–
Мов лечу на крилах веселкових мрій.
Дорога для мене кожна з ним хвилина,
Тільки б не гадати, чи надовго мій.


                     Авторський переклад польською

                 *   *   *

Poskromiłam wicher. Chociaż nikt nie wierzy.
Choć nikomu w świecie to się nie udało.
Ktoś mnie przekonuje, że to nie są dziwy,
Choć myślę inaczej, zaprzeczam nieśmiało.

W jednej chwili obok – dość jednego gestu,
Uleciała dzikość – przekładaj do rany.
Ledwie targa włosy, szepcze czułe słowa,
Obejmuje mocno, aby porwać w tany.

Z wiatrem mi tak lekko, z wiatrem ja szczęśliwa.
Wzlatuję na skrzydłach, zdaję się mi czasem.
Tylko kamień ciężki przygniata mą duszę –
Łapię myśl niechcianą, czy nadługo razem.

История cоздания стихотворения: