Автор: Лилия Фокс
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-09-16 13:31:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Пройшли шкільні роки

Пройшли шкільні роки, злетіли в небо
із кульками останнього дзвінка.
Вже більше жодне лікарське плацебо
та жодна не верне назад ріка…

Неначе то не я була — дівчисько!
Наївні очі, сповнені надій…
Дорослий світ от-от, здавалось — близько…
Крилатий, вільний — лиш живи, радій!

У спогадах гуркочуть, наче грози:
«солодкий мед» веселих святкувань,
кохання перше — радощі та сльози,
лілові мрії, біль розчарувань…

Там вчитель перший посмішкою гріє
та завжди поряд мамине плече.
Вона ніколи там не постаріє,
краса її крізь пальці не втече…

Настане знову осінь, мов лисиця
у барвах вохри — пензлика мазки.
Наступні у світ знань полинуть лиця
та спогадів здобудуть на віки…

*вохра – мінеральна фарба з відтінками від жовтого до червоного кольору.

История cоздания стихотворения:

Написаний для конкурсу "Шкільні роки"