Автор: Лилия Фокс
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-25 17:30:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Він чистий, як кришталь,
легкий, пухкий, блискучий.
Все місто під вуаль
сховав, він наче скучив
за лісом вдалині —
за мить у сукнях сосни.
І вже не сіро, ні!
В дівчиська сніжні коси!
Він скучив по дахах
і шапках перехожих,
веселих дітлахах
й дзвіницях храмів Божих.
Стіною падав сніг,
вкривав усі дороги…
Ступало безліч ніг,
забувши про тривоги,
по білім полотні —
і так хотілось вдихів
на тім священнім тлі,
немов знайшовся вихід!..
История cоздания стихотворения:
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Людо, привіт. Як ви? У мене добра звістка, чомусь дуже захотів поділитись з вами. Мене надрукували у Вінницькому Краю.) |
Рецензия от: Олег Крушельницький 2024-03-28 15:46:30 |
воно? |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-03-28 15:42:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |