Автор: Невтримний
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-08-14 07:34:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Там, ледь торкаючись кордону з морем,
над степом зависають поодинокі оболоки;
охоплені лиш їм відомим горем,
пильнують безкрай чайки, — до стану втрати памороки.
Там в далині, в барвистих поєднаннях
тремтливі небо і земля... і тому свідком є вода...
а у повітряно-м'яких зітханнях
так легко розстаються звично-голосливі "ні" і "да".
Там озираючись по всіх усюдах,
всякчас радіє в пошуках цілеспрямований дивак.
В звичайних для місцини краєвидах,
чарівний світ розгледіти — неперевершений мастак.
История cоздания стихотворения:
Чудові спогади дитинства! Нехай Вам щастить, Світлано! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-03-28 16:11:11 |
Чудово написали, Едуарде,
майстерно, з присмаком
іронії та філософським
поглядом на
реальність. Нехай щастить Вам під мирним небом, здійснюються найкращі сподівання |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 16:07:56 |
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |