Автор: Ольга Баер
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-08-25 05:47:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Мне, правда, страшно…
Слышишь?
Нет?
Сходить с ума порой страшно…
Мы лишь букашки
В сотнях звезд,
Что оказались здесь спонтанно…
И возомнили:
Сила…
Власть…
Себя возвысив над другими,
Давно прогнили,
Сея смерть,
Внутри оставшись вновь пустыми.
Тебе не страшно?
Люди – Зло!
А мы порой на них похожи,
Ведь безучастно
Вновь и вновь…
Мечтаем всё здесь уничтожить.
Потом сбежать…
Домой…
Взлететь…
Да только крылья потеряли…
И остаемся здесь страдать…
Внутри гореть,
Лелея память…
Мне страшно… Правда…
Веришь?
Нет?
Так страшно находится «между»…
Напившись яду от людей,
Храня без устали надежду…
История cоздания стихотворения:
Таких працьовитих людей ,як українці ще пошукати треба.Звісно і у інших країнах є роботящі,але українці будуть прикрашати свою оселю, не зважаючи ні на що. Хоч і анекдот, але у кожному жарті є частка правди. |
Рецензия от: Євгенія Хочинська 2024-03-28 16:58:09 |
Я так розумію, що вірш не про вас. Якщо судити з ваших віршів, то енергії та пороху ще достатньо. Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:55:46 |
А таки, справді, під мелодію вальсу гарно звучить. А скільки життєвої мудрості?! Дякую. |
Рецензия от: Федчук Евгений 2024-03-28 16:53:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |