Автор: Дмитро Хмарний
Тема:Стихи о войне
Опубликовано: 2016-11-11 14:51:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Воїн

Лежить нерухомо знедолений воїн,
останній свій погляд на небо здійняв:
"Чому ж я, Боже, лежу на цім полі,
навіщо мене ти до себе забрав?

За правду чию помираю так рано,
чи варта та правда людського життя?
Скажи мені, Боже, навіщо ти раниш
безжально так душу стареньким батькам?

Мені б ще пожити у світі ясному,
без вибухів, пострілів, страху,
та тіло моє вже везуть додому,
везуть, як забитого намертво птаха...

Мені б ще думками літати безпечно,
а я в домовині тісній спочиваю.
Мені б зараз встати, здійнятись велично,
та мокра земля вже навіки сховала.

А як же дівчИна моя, милий Боже?!!
Хто приголубить її, як не я?
Хто, як не я, їй радіти поможе?
За що ти так, Боже, у чому вина?

Невже ти не чуєш мене, чи не хочеш
мій біль втамувать, помогти??
Мені так важко, милий Боже
блаженний спокій віднайти!"

История cоздания стихотворения: