Автор: Дмитро Хмарний Тема:Свободная тема Опубликовано: 2017-04-24 12:47:08 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
А десь понад хмарами... (верлібр)
А десь понад хмарами хмари клубками, неначе звірята з дитячої казки... Безмежно чарівні й такі недосяжні, що хочеться зняти їх з неба, забрати з собою й носити в кишені...
А десь на осонні сидять, обійнявшись, журба і наївна незаймана радість... Дві подружки, різні, але неупинно бурхливі... І хочеться сісти, слухати їхні безкінечні суперечки, рахувати казкових тваринок на небі, відчувати, мріяти, вірити й бути безтурботною дитиною у світі безнадійних дорослих...
История cоздания стихотворения:
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 408
Доволі вагоме зауваження. Хіба ж дорослі безнадійні? Вимушений не погодитися.
Дорослі безнадійні чи, може, Ви покладаєте на них те, що вони не хочуть робити?
Паралельно з цим додам те, що як тільки мої естетичні смаки перестали відповідати Вашим критеріям, молодий чоловіче, ви одразу ж розірвали зі мною зв"язки.
Обережніше зі словами та вчинками, бо вони можуть когось поранити.
Вірш гарний.
Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Ображати - це те, до чого я намагаюся не вдаватися, тому прошу вибачення.
Але хіба не для естетичного задоволення ми читаємо і пишемо вірші? Думаю, що саме для цього. Тому я вважаю, що в колонці "друзі" або "рекомендації" повинні бути люди, творчість і погляди яких максимально близькі до наших.
Сергію, ще раз прошу вибачення, якщо я Вас образив.
В верлибрах я немного понимаю,
Но Ваш понравился! Весьма-весьма-весьма!
Журбі та радості взволнованно внимаю,
О детстве часто думаю сама...
Оно нас приголубит и утешит,
Спасет от многих жизненных невзгод...
А взрослые... Ну кто ж из нас не грешен?
У безнадії множество забот...
Дуже дякую за поетичну відповідь)
Я зовсім не хочу сказати цим віршем, що всі дорослі безнадійні, але дуже часто я бачу саме таких, схожих на роботів, які запрограмовані на те, шоб 5 днів працювати, в суботу пити, а в неділю йти в церкву і просити кращої долі в Бога.
Дима, поверьте, путь в церковь - это добрый путь.
Безнадежность может привести к гораздо худшим последствиям. К тем же субботним возлияниям с далеко идущими негативными последствиями (не обязательно, но вполне возможно).
Счастлив тот, кто нашел свой истинный путь в молодые годы.
Многие ищут его всю жизнь.
Некоторые не находят вовсе...
Гарна картинка вийшла. Проміж рядків пурхає доросла душа, котра хоче залишитись дитиною, але відчувається багатий опит цієї душі... мудрість.
Я гадаю, що у будь якої людини життя не просте. І не може бути простим. Для цього люди й приходять в Мир, щоб душа дорослішала, ставала мудрішою й навчалась бути щасливою, тобто любити...
Щось це за місто таке цікаве? Понад хмарами хмари.."обійнявшись,
журба і наївна незаймана радість"..але у будь якому випадку мені подобується що на осонні))))), там дійсно немає затінків і можливо все, що завгодно... )))))))))
Як кажуть: "У скарбничку!"
Понад хмарами хмари - це дуже навіть логічно, бо хмари мають декілька рівнів: від нижнього до верхнього, і на кожному рівні знаходяться різні види хмар)
Журба із радістю теж не просто так обнялися. Вони хоч і дещо різні, але обидві дарують нам масу емоцій
Дякую, що завітали, Владиславе
Світанок – лелека…
Дарунок спроможним
Кохатися вщент, в
ойкуменах душі.
Трембітною дагой* – чі
зважиться кожен,
Щоб струм мурахами гасав
по труні
Величності – мрійте… То
жар саламандри,
Олтар піднебесся –
прелюдія дня,
Де виклики ваблять життя.
Тиї мандри
У прірві буденності – ні!
Колія –
У подих щемливий троянди
– відчути
В очах водограй –
подарунок Землі.
Де лине за обрій, в
пісенне Славутич
Й зігріти все в серці, що
в грудях тремтить.
Дага* - кінжал
мілосердя
Світанок – лелека…
Дарунок спроможним
Кохатися вщент, в
ойкуменах душі.
Трембітною дагой* – чі
зважиться кожен,
Щоб струм мурахами гасав
по труні
Величності – мрійте… То
жар саламандри,
Олтар піднебесся –
прелюдія дня,
Де виклики ваблять життя.
Тиї мандри
У прірві буденності – ні!
Колія –
У подих щемливий троянди
– відчути
В очах водограй –
подарунок Землі.
Де лине за обрій, в
пісенне Славутич
Й зігріти все в серці, що
в грудях тремтить.
Дага* - кінжал
мілосердя
У одних голова на
двери,
И ученье про мертвого
плотника
Разжигает страсти
внутри,
Не понять им простого
работника,
Восхищённого с фузом
гитарой...(...)
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.