Автор: Дмитро Хмарний
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-04-24 12:47:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

А десь понад хмарами... (верлібр)

А десь понад хмарами
хмари клубками,
неначе звірята з дитячої казки...
Безмежно чарівні
й такі недосяжні,
що хочеться зняти їх з неба,
забрати з собою
й носити в кишені...

А десь на осонні
сидять, обійнявшись,
журба і наївна незаймана радість...
Дві подружки,
різні,
але неупинно бурхливі...
І хочеться сісти,
слухати їхні безкінечні суперечки,
рахувати казкових тваринок на небі,
відчувати,
мріяти,
вірити
й бути безтурботною дитиною
у світі безнадійних дорослих...

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 408

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 10.
Доволі вагоме зауваження. Хіба ж дорослі безнадійні? Вимушений не погодитися.
Дорослі безнадійні чи, може, Ви покладаєте на них те, що вони не хочуть робити?
Паралельно з цим додам те, що як тільки мої естетичні смаки перестали відповідати Вашим критеріям, молодий чоловіче, ви одразу ж розірвали зі мною зв"язки.
Обережніше зі словами та вчинками, бо вони можуть когось поранити.
Вірш гарний.

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
2017-05-11 17:18:49
Дякую, Сергію, що завітали.
Буду мати на увазі
2017-05-11 23:09:24
Ображати - це те, до чого я намагаюся не вдаватися, тому прошу вибачення.
Але хіба не для естетичного задоволення ми читаємо і пишемо вірші? Думаю, що саме для цього. Тому я вважаю, що в колонці "друзі" або "рекомендації" повинні бути люди, творчість і погляди яких максимально близькі до наших.
Сергію, ще раз прошу вибачення, якщо я Вас образив.
2017-05-11 23:22:06
Нічого страшного
2017-05-12 16:38:17
Димочка, я на русском, ладно?

В верлибрах я немного понимаю,
Но Ваш понравился! Весьма-весьма-весьма!
Журбі та радості взволнованно внимаю,
О детстве часто думаю сама...
Оно нас приголубит и утешит,
Спасет от многих жизненных невзгод...
А взрослые... Ну кто ж из нас не грешен?
У безнадії множество забот...
2017-04-30 20:45:09
Дуже дякую за поетичну відповідь)
Я зовсім не хочу сказати цим віршем, що всі дорослі безнадійні, але дуже часто я бачу саме таких, схожих на роботів, які запрограмовані на те, шоб 5 днів працювати, в суботу пити, а в неділю йти в церкву і просити кращої долі в Бога.
2017-04-30 20:52:14
Дима, поверьте, путь в церковь - это добрый путь.
Безнадежность может привести к гораздо худшим последствиям. К тем же субботним возлияниям с далеко идущими негативными последствиями (не обязательно, но вполне возможно).
Счастлив тот, кто нашел свой истинный путь в молодые годы.
Многие ищут его всю жизнь.
Некоторые не находят вовсе...

Думаю, Вы на правильном пути, Дима.
2017-04-30 21:02:56
Звертайтесь до мене на "ти", Надіє)
2017-04-30 21:20:10
Хорошо, Дима!
Удачи тебе!
2017-04-30 21:21:42
Дякую) Навзаєм, Надіє
2017-05-01 08:33:42
Знайомі рядки навіює Ваша поезія ... Майже з дитинства.
2017-04-30 15:43:17
Дякую, що завітали
2017-04-30 16:24:51
Поэтично!
2017-04-30 15:39:38
Щиро дякую)
2017-04-30 16:23:57
Піймали єдину тонку грань у почуттях між поглядами дитини і дорослої людини. Я хотів спочатку зказати, що вірш більше дитячий. А ні...
2017-04-29 19:56:40
Дякую Вам, Невтримний)
2017-04-30 00:02:19
Як Ви несподівано з'єднали дружбою журбу і радість! Сподобалось!
2017-04-27 19:26:40
Щиро дякую)
2017-04-27 20:58:39
2017-04-28 20:07:19
ойоооййй, як гарно!!! Верлібри Ваші-бомба!!!
2017-04-26 18:08:54

Ми ж наче на ти перейшли, Олено)
2017-04-26 18:44:09
Гарна картинка вийшла. Проміж рядків пурхає доросла душа, котра хоче залишитись дитиною, але відчувається багатий опит цієї душі... мудрість.
Я гадаю, що у будь якої людини життя не просте. І не може бути простим. Для цього люди й приходять в Мир, щоб душа дорослішала, ставала мудрішою й навчалась бути щасливою, тобто любити...
2017-04-26 15:15:09
Згоден з Вами, Альгіз)
Дякую, що завітали
2017-04-26 17:10:38
Дуже гарно, Дмитре, казково і лірично! Сподобалося...)
2017-04-26 14:54:46
Щиро дякую Вам, Миколо
2017-04-26 17:09:41
Щось це за місто таке цікаве? Понад хмарами хмари.."обійнявшись,
журба і наївна незаймана радість"..але у будь якому випадку мені подобується що на осонні))))), там дійсно немає затінків і можливо все, що завгодно... )))))))))
Як кажуть: "У скарбничку!"
2017-04-24 14:54:52
Понад хмарами хмари - це дуже навіть логічно, бо хмари мають декілька рівнів: від нижнього до верхнього, і на кожному рівні знаходяться різні види хмар)
Журба із радістю теж не просто так обнялися. Вони хоч і дещо різні, але обидві дарують нам масу емоцій
Дякую, що завітали, Владиславе
2017-04-24 15:46:23
дякую тобі, Дмитре, ми ж домовлялися ))
2017-04-24 16:08:50
Вибач, Крабе, зовсім забув)
2017-04-24 16:50:26
2017-04-24 18:03:59

дякую друже
2017-04-25 11:53:23
Я чомусь був впевнений, що додав тебе, Владиславе, до списку друзів, але сьогодні помітив, що ні
2017-04-25 12:56:37
та нічого страшного, внутрішньо я відчуваю друзів
2017-04-25 14:43:41
2017-04-25 15:55:52

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
Рекомендации УПП
В прямом эфире
Всему своё время
Рецензия от:
Сколибог Олег
2024-04-23 17:47:46
В очах водограй



Світанок – лелека… Дарунок спроможним
Кохатися вщент, в ойкуменах душі.
Трембітною дагой* – чі зважиться кожен,
Щоб струм мурахами гасав по труні

Величності – мрійте… То жар саламандри,
Олтар піднебесся – прелюдія дня,
Де виклики ваблять життя. Тиї мандри
У прірві буденності – ні! Колія –

У подих щемливий троянди – відчути
В очах водограй – подарунок Землі.
Де лине за обрій, в пісенне Славутич
Й зігріти все в серці, що в грудях тремтить.
Дага* - кінжал мілосердя
Рецензия от:
Сколибог Олег
2024-04-23 17:34:41
В очах водограй



Світанок – лелека… Дарунок спроможним
Кохатися вщент, в ойкуменах душі.
Трембітною дагой* – чі зважиться кожен,
Щоб струм мурахами гасав по труні

Величності – мрійте… То жар саламандри,
Олтар піднебесся – прелюдія дня,
Де виклики ваблять життя. Тиї мандри
У прірві буденності – ні! Колія –

У подих щемливий троянди – відчути
В очах водограй – подарунок Землі.
Де лине за обрій, в пісенне Славутич
Й зігріти все в серці, що в грудях тремтить.
Дага* - кінжал мілосердя
Рецензия от:
Сколибог Олег
2024-04-23 17:34:41
На форуме обсуждают
Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...)
Рецензия от:
Мишигас
2024-04-22 10:30:06
У одних голова на двери,
И ученье про мертвого плотника
Разжигает страсти внутри,
Не понять им простого работника,
Восхищённого с фузом гитарой...(...)
Рецензия от:
Атеист
2024-04-17 22:27:42
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.