Автор: Валентина Дрегваль
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-03-25 00:55:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Нехай життя зависло у повітрі
Й непевність страхом душу розтина, -
У сквері ген магнолїї розквітлі
Красуються. А значить, знов весна
Йде по землі. А з нею - і надія
На краще й вороття у звичний світ,
Де знову будуть здійснюватись мрії
Й навіки зникне цей тривожний гніт.
І будеш ти. І буду я. І інші.
Щасливіші. Мудріші. І чудні.
Тужливі знов сплітатимуться вірші
Про все, що не судилося мені...
История cоздания стихотворения:
Цікавий сюжет. Успіхів Вам, Таісія, творчого натхнення. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:06:39 |
Так. Якось сказав Господь, одного разу: Якщо Син звільнить вас то істинно будете вільними. Раб поперше це не соціальний стан, це стан душі. Гарний вірш. Дякую. |
Рецензия от: Гром Слобожанський 2024-03-29 14:38:01 |
Как говорила попадья, В окно из мерседеса. Не вы, а бог менЕ судья! Я в "мини" как принцесса! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:27:30 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |