Автор: Олесь Жученко
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2017-03-10 06:59:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

П'ята колона

Україно моя, Україно,
Ненька рідна, нещасна моя.
Хто ж встромив знову ніж тобі в спину?
Кому кров до вподоби твоя?

Та й чому ж від незвАних туристів,
Так страждає мій рідний Донбас?
Бо запрОданців і комуністів,
Ще багато живе серед нас.

Вони марять, як хворі, Москвою,
Їм миліше проклята орда.
Взяли в руки з кацапами зброю,
Так прийшла в Україну біда.

Всі вони, нам, як камінь на шиї,
Як китайський той вірус для нас.
Бо вбивають, усі наші мрії,
Шкодить наволоч ця повсякчас.

Це є п'ята колона в державі,
Наші внутрішні це вороги.
Сплять та бачать їх душі плюгаві,
Як роздати нам нА пироги.

Вони мріють, як наша країна,
На коліна від втоми впаде.
Бо ненависна їм Україна,
Та народ, який вільно живе.

Але марні ці їх сподівання,
Краще ноги робіть москалі.
Бо чекає вас гнид покарання,
Та прокляття ріднОї землі.

Всіх вас зрадників, сепаратистів,
Та свідомих агентів Кремля.
Український народ, як фашистів,
Як скажених собак постріля.

Через вас, стільки горя та крові,
Виніс вже наш терплячий народ.
Що тепер до війни ми готові,
Не потрібно нам Мінських угод.

Ми за волю завжди воювали,
Нам дорожча вона за життя.
Й проти рабства ми кров проливали,
Щоб своє в нас було майбуття.

Щоб жилИ українці щасливі,
Щоб завждИ нас, весь світ поважав.
За для цього напруживши сили,
На Майдані народ наш повстав.

Ми незламні, ми непереможні,
Наша віра міцна наче сталь.
Дати відсіч ми завжди спроможні,
І нехай, кожен здохне москаль.

История cоздания стихотворения: