Автор: Олесь Жученко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2018-08-31 00:32:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Якби ви люди добрі...

ЯкбИ ви люди дОбрі, ліпше знали,
СтрашнУ ту правду про Голодомор.
Про те, як нашу Неньку мордували,
Про той Великий, Сталінський терор.

Про те, як нас вбивали, украЇнців,
Оті, хто наші начебто братИ.
Не має в світі, вже таких злочИнців,
Як московити, кінчені скотИ.

ЧортИ рогаті, кляті кровопИвці,
Ці до нестями, підлі брехунИ.
Холоднокровні і жорстокі вбивці,
Безжальні людожери, дикунИ.

Хіба ж це наші браття? Ці - шакали.
КОжен москАль, нам ворог, а не брат.
Бо, як колись вже, в нас вони стріляли,
Ось так і зАраз б'ють по нам з гармат.

Та як скажені, з піною у рОта,
Кремлівські ЗМІ годують росіян.
Брехнею, ніби в нас, якась сволОта,
ВбивА російськомовних громадян.

І як раніше нас вони чорнИли,
Так сАмо і сьогодні, все без змін.
А Крим вже, як підступно захопИли,
А як до нас повзуть з усіх щелин.

Й тому знов, на Донбасі гинуть люди,
Але Ху@ло, звиздИть, що ,,Их там нет".
Які ж у тОму КрЕмлі, всі Іуди,
Та як по ним вже, плаче кулемет.

Це ж їм, як кістка в горлі, Україна,
І наш незламний, непокірний дух.
Й співоча, наша мова солов'їна,
Та незворОтній до свободи рух.

Й томУ вони, нас голодом морИли,
Не дай ГоспОдь нам, це відчУти знов.
Коли людей голодні люди їли,
Й вже від цьогО, холоне в жилах кров.

А селами, як люди вимирАли,
ХовАти не встигАли всіх мерцІв.
Бо у селЯн останне відбирали,
Все ж для потрЕб улюблених братів.

ЯкИм ще й досі, до вподоби вбивства,
Та винищення вільного життя.
Але за ці, страшЕнні лиходійства,
Не ждіть ви, від кацапів каяття.

ТомУ їх нам потрібно лікувАти,
Таким же точно способом усіх.
До голоду довЕсти, чи до страти,
Бо це для них є благо, а не гріх.

История cоздания стихотворения: