Автор: Шевчук Любовь
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-01-31 10:28:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Любов Шевчук
Душа – верба
Моя душа, мов зламана верба,
Влучила в неї, блискавка весною.
Сплітає пастку павутинь-журба,
Кружляє хижим птахом надімною.
Час змінює уподобання, гасла…
Дотик долоньки доньки- оксамит.
Біль серця заховалася, не згасла,
Напруги перепад, що місяць зблід.
Уламки душ, до купи не зібрать,
Ущербним і самотнім важко жити.
З терпіння, радість спробую черпать,
Простим речам, навчаюся радіти.
Покаяння, кришталевий передзвін,
Сумління закликає за собою.
Покращує, очистить душу він,
Вклоняюсь Богу, гілкою-вербою.
История cоздания стихотворения:
Так. Якось сказав Господь, одного разу: Якщо Син звільнить вас то істинно будете вільними. Раб поперше це не соціальний стан, це стан душі. Гарний вірш. Дякую. |
Рецензия от: Гром Слобожанський 2024-03-29 14:38:01 |
Как говорила попадья, В окно из мерседеса. Не вы, а бог менЕ судья! Я в "мини" как принцесса! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:27:30 |
Всё по честному, где
лесть, Иногда теряют честь. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 14:04:03 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |