Автор: Джаспер Блек
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2017-08-31 22:14:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Частина перша : Сум
Життя не завжди́ буває легким -
Захмарює душу сум.
І болить голова, і повітря мов дим,
Від болючого збориська дум.
І біжать по щоках, мов спітнілі гінці,
Сльози солоні й вогкі -
Усе вниз та і вниз, крізь крихкі манівці,
І зникають доріжки гладкі.
Та й біжать усе вниз, до запалених вуст,
І зникають навіки отам,
І не варто шукать, бо не можна знайти,
Хоч би й вічно іти по слідам.
Відлітають думки, і зникають мов дим,
Мов сльоза, що текла по щокам,
Але болем навіки, як лезом отим,
У душі залишається шрам.
Частина друга : Відчай
Коли у двері стука відчай -
Замок чимшвидше закривай.
Бо як цей гість тобі незвичний -
Навряд чи прийде лиш «на чай».
Він кожну висушить хвилину,
І кожну думку затемнить,
Наповнить вщерть усі клітини,
Душа від болю защемить…
Тоді не знайдеш порятунку,
Бо не в собі його шукать -
Лиш друг найвищого ґатунку
Від тьми візьметься рятувать.
О друже, не впадай в оману -
Не допоможе алкоголь.
Із відчаю ти будеш п’яним,
Хоч ти бідняк або король.
Не падай, друже, іще нижче,
Не забувайся в самоті -
Із кожного кута є вихід,
Дорога добра є в житті…
Коли у двері стука відчай -
Замок чимшвидше закривай,
Бо як цей гість тобі незвичний,
То вже борись – не відступай.
Частина третя : Порожнеча
І от, «нарешті», порожнеча…
Безодні третьої дійшов.
Минувши сум і темний відчай,
Останньої біди знайшов.
Спустивсь на дно і трохи нижче -
До краю тихо так добіг,
Беззвучно, тихо, іще тихше,
Немов на землю пада сніг.
І падає душа підтята,
Махає втомлено крильми,
Та зламано їх і зім’ято,
Навмисне, «близькими» людьми.
І падає душа в безодню,
Та не лунає з грудей крик…
Колись душі лунав той голос,
Але від болю він десь зник.
Підкошено останні сили,
Останній спалено резерв,
Така душа уже НЕ ВІРИТЬ,
Бо недовіра – кожен нерв.
За що запалено ті очі?
За що недоспано ночей?
За тих, хто знатись і не хоче…
За нелюдів серед людей.
Така душа вже не боїться,
І смерть - так близько - не страшна.
Нема чого їй вже стидиться,
Вже кров їй буде в смак вина…
З безодні тільки один вихід?
Або уверх, або ж униз.
Цікава річ тоді виходить:
Безодня це, чи то карниз ?
Душа ж зазвичай не злітає -
Униз летить в глибоку тьму.
Життєва іскра догорає,
Коли так важко самому.
Та інколи підхопить вітер -
І загориться, мов маяк,
Душа, єдиная у світі,
Отримає незримий знак.
Буває і з безодні вихід -
На крилах можна полетіть,
Як допоможе хтось повірить,
Що варто жити і любить…
История cоздания стихотворения:
Прекрасное
стихотворение.Твои
стихи,Юра, наполненные
любовью, чистотой и
светом. Человек - сосуд... Чем наполнена душа, то и льется из сердца. Обнимаю, |
Рецензия от: Антонина Лисянская 2024-03-28 12:53:02 |
Это было всё давно, А сегодня всё равно. Мы боимся лишь ракет, И что выключат вдруг свет. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 12:53:02 |
Жизнь дружище, она
такова, Подбираем по морде слова. |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 12:48:54 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |