Автор: Джаспер Блек
Тема:Психологическая проза
Опубликовано: 2017-11-08 21:23:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Awakening

Ти прокидаєшся у Парижі, в маленькій квартирі, що вікнами виходить на Єлисейські поля, в своєму
ліжку. Чутно шум води у чайнику, дитячий сміх, щось смажиться на пательні, тихо грає радіо, з вулиці
долинає гул моторів. Сонце заливає яскравим світлом обидві кімнати й кухню. Кохання усього твого
життя стоїть і готує твою улюблену страву, аромат якої стає все сильнішим, як і посмішка на ваших
обличчях. Ти хочеш зайти у кухню, але якась невидима перепона стає на твоєму шляху, немов стіна.
Крізь мозок пролітає блискавка думки… У тебе немає дітей! Це нереально, ілюзія, сон, обман, жорстока
вигадка, жахливий жарт. І ти кричиш. Кричиш так, що все довкола починає хитатись, скло
розбивається на фрагменти, паркет хвилями дерев’яних трісок злітає угору, люди перетворюються на
пил, стіни розпадаються, оголюючи темряву безодні довкола. Ти кричиш, і все зникає…
Ти прокидаєшся у металевій каюті космічного корабля «Нормандія», що несе тебе до екзопланети, що
за сотні світлових років від Сонця. Тихо гудять прилади біля твого ліжка, чутно кроки за дверима
каюти, негучні накази віддаються голосовим зв’язком, твоя рація шумить, повна дивних частот,
незвичних для неї. Ти виходиш з каюти і тобі стає зле. Тут тиск повітря нижчий у кілька разів. Сидиш
на підлозі, доки не звикаєш до нового тиску, потім встаєш і похитуючись ідеш до командного центру.
Раптом, удар в борт корабля, металеві стіни розсуваються і ти вилітаєш прямо у простори темного
космосу, але тобі не холодно. Не холодно, бо це не космос, а безодня. Корабель – ілюзія реальності,
фантазія, гра твого мозку з тобою. Від цього хочеться кричати. Тобі не треба повітря, щоб твій голос
створив цей звук. Ти кричиш, кричиш, кричиш, і все зникає…
Ти прокидаєшся на траві, тебе будить сонце, що яскраво світить прямо у твої очі, та пісні вічного
народу, які завжди звучать на світанку. Твоя справа довершена, героїчний похід закінчено, і хочеться
лиш лежати під теплим сонечком, слухати шум трави, дзвін струмочка, шелестіння дерев у цих
ельфійських лісах й слухати пісні, котрі чарують серце, полонять серце й захоплюють розум. Ти
підхоплюєшся й ідеш до палацу, підіймаєшся мармуровими сходами й раптом чуєш новий звук: гучні
крики грубої мови. Розвертаєшся й в твоє тіло впивається ороча стріла. Вони перейшли через гірські
перевали й рікою хлинули у прекрасну долину, підпалюючи й стираючи усе на своєму шляху. Спершу,
тобі важко дихати, але потім біль зникає, розламується світ й уламки зникають в темряві. Ти кричиш, і
все зникає…
Ти прокидаєшся на скрипучому возі, від ломоти в руках й уколів соломи в шкіру. Тебе везуть крізь
площу, повну людей, до центру, де вже складені усі матеріали для вогнища. Твого останнього
вогнища. Ланцюги стягують твої руки за спиною, одяг з грубої мішковини натирає, кожен сантиметр
шкіри болить від катувань. Тебе грубо витягують з воза й тягнуть до стовпа. Товстим ланцюгом
приковують до нього й складають хмиз й дерев’яні бруски під твоїми ногами так, щоб вони краще
горіли. Поливають смолою тебе й стовпа. «… за зайняття магією і стосунки з дияволом - очищаюче
спалення». Полум’я під твоїми ногами запалюється, стає все сильнішим й гарячішим, але не обпалює.
Ти кричиш, і все зникає…
Ти прокидаєшся у Бразилії. Знадвору долинає шум і гам бідняцьких кварталів. На останні гроші ви
приїхали сюди до місцевих знахарів, щоб вилікуватись від безпліддя. Все марно. Ти дивишся в стелю й
починаєш плакати від безсилля. Твій плач переходить у істерику. Сльози все течуть щоками й не
зупиняються. Все марно. Істерика стає криком. Ти кричиш і все довкола розвалюється на шматки. Ти
кричиш, кричиш, кричиш, і все довкола з н и к а є  .
Ти прокидаєшся… Яка різниця, де… Все одно це марно. Марно ти прокидаєшся. Все, що ти можеш –
лиш кричати. І ти кричиш від безвиході. Кричиш так, що все довкола тріскає, розпадається, зникає,
мов ілюзія, рветься на клаптики й уламки. Ти кричиш, і в с е  д о в к о л а  з н и к а
Ти прокидаєшся. Кричиш. В с е  з н
Ти прокидаєшся.
Прокидаєшся?..

История cоздания стихотворения: