Автор: Виктор Харламов
Тема:Переводы
Опубликовано: 2019-02-25 14:15:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

По вулиці моїй, який вже рік... /з Б. Ахмадуліної/

По вулиці життя, який вже рік,
Я чую кроки - мої друзі чемно.
Повільний йдуть через бажань поріг,
До темряви за вікнами... - від'ємно.


Скасовані геть справи, їх жага;
не чути музики в кімнатах, співу,
і лише, ті дівчатка - від Дега.,
Небесне пір'я чистять з мрій надриву.


Ну що ж, ну що ж, нехай панує страх
беззахисних красунь цієї ночі;
від зради, таємнича пристрасть, жах..,
їм - янголятам затуманить очі.


Самотність маєш вдачу - горілиць!
Блискучим циркулем залізним, може,
ти, замикаєш коло майже ниць,
невірячи й непотребу, о Боже..


Поклич мене, нагороди, скоріш!
Улюбленець, обласканий тобою,
Я, до твоїх грудей притиснусь лиш,
умиюся метіллю голубою.


Навшпиньки стану в лісі, навмання,
з нагоди уповільненого жесту;
знайду я листя... - сум обличчя дня,
сирітство дії, морок перехресту.


Даруй бібліотек вуста, святих
твоїх концертів строгі позитиви,
і - мудрий- я забуду навіть тих,
померлих, ні живих: обачно - хтивих.


Пізнаю мудрість і печаль сповна,
таємний сенс довірять меж сюжети.
Природа, доторкнувшись плеч, все зна,
дитячі даруватиме - секрети.


І ось тоді - із темряви, та сліз,
невігластва колишнього відмову,
прекрасні риси друзів, не на біс.,
постануть з пам'яті..,та зникнуть - знову.

История cоздания стихотворения: