|
Автор: Александр Шевченко
Тема:Переводы
Опубликовано: 2017-09-12 16:02:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
"Раковина"
Осип Мандельштам
1911 год
Переклад українською
О.Шевченка
Мабуть, тобі я не потрібний,
ніч; із пучини світовій,
як черепашка без перлини,
на берег викинутий твій.
Байдуже хвилі в морі піниш,
співаєш плутані пісні,
але полюбиш, та оціниш
тих черепашок фальш та сни.
Ти з нею мовчки поруч ляжеш,
одягнеш ризою її,
ти нерозривно з нею зв’яжеш
великий дзвін морських брижів,
І черепашки крихкі стіни,
як нежилого серця дім,
наповниш шепотами піни,
туманом, з вітрами за ним…
*******
Оригинал
Быть может, я тебе не нужен,
Ночь; из пучины мировой,
Как раковина без жемчужин,
Я выброшен на берег твой.
Ты равнодушно волны пенишь
И несговорчиво поешь,
Но ты полюбишь, ты оценишь
Ненужной раковины ложь.
Ты на песок с ней рядом ляжешь,
Оденешь ризою своей,
Ты неразрывно с нею свяжешь
Огромный колокол зыбей,
И хрупкой раковины стены,
Как нежилого сердца дом,
Наполнишь шепотами пены,
Туманом, ветром и дождем…
http://pishi-stihi.ru/rakovina-mandelshtam.html
Аналіз вірша Мандельштама «Раковина»
У плані розуміння сутності людської особистості
твір вважається програмним для творчості Осипа
Емільйовича. Раковина в тексті символізує тіло як
вмістище духу. Ліричний герой у перших рядках
вірші стверджує, що викинуто на берег, наче
морська раковина, позбавлена перлин. З цього виростає
найважливіша метафора твору. Викинута на берег
порожня раковина уособлює душевну спустошеність.
Ще будучи юнаком, Мандельштам провів чіткий кордон між
своєю душею та тілом. Душа безсмертна та вічна. Тіло – тільки
тимчасова оболонка, необхідна, щоб жити і дихати,
повною мірою насолоджуватися земним існуванням. У одне
Час лікарі навіть пророкували Йосипу Емільйовичу дуже
ймовірну можливість швидкої смерті. Це попередження
справило на юного Мандельштама сильне враження.
Йому було страшно – раптом тіло помре, а подвиг душі не
встигне відбутися. Звичайно, тільки до теми душевної
спустошеності «Раковина» не зводиться. Для художнього
цілого вірша надзвичайно важливий діалог - Я і Світ
(Раковина та Світовий океан). На початку тексту ліричний герой
заявляє про сумніви та розчарування. Він вважав, що
відзначений дорогоцінним даром, здатним підняти його як
людину творчу над простими смертними, над натовпом.
Впевненість виявилася помилковою. Раковина, як говорилося
вище, що уособлює вмістище людського духу,
річ дуже скромна та звичайна. На щастя, надія
є. Раковина не має можливості стати прекрасною.
Людина стає справжньою особистістю, лише «наповнюючись
шумами часу та всесвіту». Таким чином, у «Раковині»
відбилися ключові риси лірики Мандельштама – пафос
вистражданої духовної сили» та «ідея особистісного
самобудування».
История cоздания стихотворения:
12.09.2017 год
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Чудесно, словно песня. Спасибо, Ира. С теплотой и наилучшими пожеланиями к Вам. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 21:09:39 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |