|
Автор: Александр Шевченко
Тема:Переводы
Опубликовано: 2019-08-28 17:15:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Ганна Ахматова
(23 июня 1889 — 5 марта 1966)
130 лет со дня рождения
Себербякова Портрет А.А.Ахматовой. 1922 г.
https://mon-sofia.livejournal.com/550875.html
Увечері
Дзвеніла музика в саду
якимось невимóвним горем.
Свіжо і гостро пахли морем
на блюді устриці в льоду.
Мені сказав: «Я вірний друг!»
і тихо доторкнувся плаття.
Наче обійми без завзяття
був дотик обережних рук.
Так гладять кішок або птиць,
і так наїзниць люблять гарних ...
Та лише сміх в очах захмарних
під блиском золота зіниць.
Скорботних скрипок голоси
співають, стелються за димом:
«Благослови на небесі −
Ти вперше тут одна з любимим».
……………………
Оригинал
ВЕЧЕРОМЪ.
Звенћла музыка въ саду
Такимъ невыразимымъ горемъ.
Свћжо и остро пахли моремъ
На блюдћ устрицы во льду.
Онъ мнћ сказалъ: „Я вћрный другъ!“
И моего коснулся платья.
Какъ не похожи на объятья
Прикосновенья этихъ рукъ.
Такъ гладятъ кошекъ или птицъ...
Такъ на наћздницъ смотрятъ стройныхъ.
Лишь смћхъ въ глазахъ его спокойныхъ
Подъ легкимъ золотомъ рћсницъ.
А скорбныхъ скрипокъ голоса
Поютъ за стелющимся дымомъ:
„Благослови же небеса:
Ты первый разъ одна съ любимымъ“.
1913, Мартъ.
……………………
Анализ стихотворения «Вечером» Ахматовой
https://rustih.ru/anna-axmatova-vecherom/
Перші ж рядки вірша оголюють невідповідність внутрішнього стану автора і
зовнішньої атмосфери свята і лиску:
Звенела музыка в саду
Таким невыразимым горем.
Свежо и остро пахли морем
На блюде устрицы во льду.
І відразу – надлом, який з кожним епітетом, з кожним чотиривіршем лише
посилюється. Читач стає свідком розмови двох людей, один з яких любить так
сильно, що нелюбов іншого робить для нього скорботними звуки скрипок. Байдужа
доброзичливість чоловіка, що відповідає «Я вірний друг!» розбиває вщент надії на
особисте щастя, взаємну любов і загострює в рази сприйняття світу довкола в цю
хвилину:
И моего коснулся платья…
Как не похожи на объятья
Прикосновенья этих рук.
Любляча жінка порівнює погляд, який на неї спрямований, з поглядом людини, якій
подобається спостерігати за дивовижною птицею або за прекрасною наїзницею,
відчужено дивитися на диво, створене природою, але не потребувати його, як мають
потребу в повітрі. Тому і дзвенить для неї «невимовним горем» музика в саду, яка в
літній святковий вечір, напевно, насправді звучить радісно. Але в цьому своєму горі
любляче серце знаходить рятівну і воскрешаючу думку:
Благослови же небеса –
Ты первый раз одна с любимым
У цих останніх рядках полягає весь сенс твору, що оповідає про любов, яка живе
всупереч всім обставинам, всупереч нелюбові, холодності і ввічливій байдужості.
История cоздания стихотворения:
2019.08.28 г.
Щиро дякую, Світлано! Спогади дитинства завжди турбують душу! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 13:02:16 |
Як сонячно! |
Рецензия от: Всеволод 2024-03-28 12:59:25 |
Прекрасное
стихотворение.Твои
стихи,Юра, наполненные
любовью, чистотой и
светом. Человек - сосуд... Чем наполнена душа, то и льется из сердца. Обнимаю, |
Рецензия от: Антонина Лисянская 2024-03-28 12:53:02 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |