Они хотели похоронить нас, но они не знали, что мы семена...

Автор: Умована Я
Тема:Философская проза
Опубликовано: 2017-03-19 16:20:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Труна, свічка та фотографія.Це остаточно, це кінець

Ніч закутала вечір, будинок, кімнату. Труна, свічка та фотографія. Так
закінчується життя. Про що думають люди, коли помирають, що
відчувають, про що шкодують та знецінюють, що їх дратує, а за що вони
тримаються і яка їхня остання думка?

Боляче дивитись на сьози рідних і близьких. Безсонна ніч поруч з тим,
хто не дихає, розмови ні про пусте, спогади.  Частіше говориться про щось
хороше, деколи хочеться посміхнутись, періодично хочеться  завмерти та
не рухатись, закутатись в ковдру, сховатись в куток і вімкнути кнопку "Це
не про мене". Біль навколо, смуток, та питання: "Як ти могла нас
залишити, як?"
А що би відчували люди на власних похоронах? Мені таке часто снилося.
Я відчувала себе думкою, яка літала між людьми та заглядала в їхню
душу та почуття. Цікаво хто прийде, хто як буде реагувати, хто пошкодує
про несказане. Мені це дещо нагадує День народження. В першу чергу вітають рідні, у них навіть немає
неписаного права цього не зробити. Потім близькі друзі і можливо хтось із знайомих.
А є виключно ті, хто напише в повідомленні "Вітаю"... і на тому я буду
вдячна. В той день коли мене не стане назбираються люди, які любили
та поважали, які якось знали або чули від інших про мене, люди, які не
любили, але змушені йти, бо "так сказалі", ті яким все одно, але цікавість
бере верх над усім і домінує необхідність побачити все на власні очі, щоб
прокоментувати іншим колір труни та посмертну зачіску.
В момент коли бачиш вириту яму, яка заготована звечора та чекає на
свого жителя, думаєш про те, що справді важливо. Що робило тебе
щасливим, а що просто марнулаво твоє життя. І коли доля нам дарує
хвороби чи смерть близкьких, вона не на тякає, а кричить в два вуха:
"Задумайся над важливим, викинь непотріб".
Труну закрили, спустили в яму, присипали першу гірстку землі. Дороги
назад немає. Це остаточно. Це кінець.

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 310

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 2.

Крук

Я дуже хочу мати Вашу книгу... і читати Вас на-ніч... щодня

2017-03-21 09:02:01

Умована Я

Такого типу лестощі завжди приємні!! Дякую

2017-03-21 12:30:43

Крук

це - не лестощі...

2017-03-21 13:26:56

Умована Я

Якщо так, то це надзвичайно важливо для мене, дякую!!! Як тільки буде книжка-подарую)

2017-03-21 14:13:18

Крук

чекатиму з нетерпінням...

2017-03-21 14:22:14

Дмитро Хмарний

Сумна проза про вічне.
Ніхто незнає про те, що буде після смерті, але всі ми асоціюємо смерть з чимось лихим, хоча це не завжди так.

2017-03-19 22:36:15

Дмитро Хмарний

Не знає*

2017-03-19 22:36:40

Умована Я

боляче те все. Головне, для себе робити певні висновки. Переосмислювати що важливо, а що ні

2017-03-19 23:11:13

Дмитро Хмарний

Ви безсумнівно праві, Олено.
Колись кожен зрозуміє, що справді важливо...аби не стало пізно.
Доброї ночі Вам.

2017-03-19 23:16:38

Умована Я

Та да, та краще вже пізніше нвж ніколи).
Всього найкращого, Дмитре😉

2017-03-19 23:46:21

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений