Автор: Умована Я
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-03-22 16:35:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Самотня серед своїх

Самотня серед своїх, видихнула. Ходити між людей з якими живу, як
примара, оминаючи, незачіпаючи, недумаючи, небажаючи заговорити.
І хочеться втікти, накритися з головою і бігти. Тікати далеко-далеко, щоб
стало холодно, щоб повиморожувати те, що ще болить. Бігти та не бачити
краю, а лише вдихати свіже весняне повітря, без диму та пилу, без
спогадів та слів: "як ти так можеш", "невже тобі не хочеться побути дома з
нами?", "як можна бути такою", " ти знов їдеш?"
Бігти, шукаючи притулку в кожному порожньому закутку, в кожній пустій
квартирі, де о 8 вечора не горить світло. Заздрити тим, хто... Тим хто...
Хто що?? Стоп.
А кому заздрити? Тому, хто має забагато вільного часу, простору, життя?
Чи тому, кого всі люблють і постіно потребують, по 24 години на добу?
Кому заздрити??? Немає кому. Просто треба щось робити з собою.
Крок уповільнила, задумалась, проковтнула комок в горлі, підняла
погляд до гори, прокліпала сльози,  проковтнула, пішла далі.

-Привіт, я повернулась, ходила за молоком...

История cоздания стихотворения: