Они хотели похоронить нас, но они не знали, что мы семена...

Автор: Умована Я
Тема:Романтическая проза
Опубликовано: 2018-04-05 09:48:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Прощання

І ті самі вони сиділи на кухні з переплетеними поглядами та мовчазними вустами. Той самий годинник, який не ходив, а бігав при
їхніх зустрічах. Чай з м'ятою та ромашкою вистигав в чашці та чекав своєї черги. Ті самі вони, що були рік тому та зовсім інші. Тепер
слова вже не мають тієї важливості. Раніше слова та словосполучення нагадували маленьку чотирьохрічну дівчинку, яка ніколи не
могла зупинитись та відпочити, а зараз їхні розмови немов 78-річна жінка, яка втратила в Бабиному Яру свою доньку, сина та себе.
Вона мовчить та в її мовчанні значно більше слів ніж в балачках тих, хто пасе вівці чи обговорює новини,  знаючи як краще
керувати державою. Вона мовчить, як мовчать вони.  Здавалось вже все сказано, все зроблено і залишилось лише допити чай,
віддати ключі від квартири та попрощатись назавжди. Вони вперто відтягували цей момент якомога далі від серця, очей та
свідомості. Вони обіцяли зустрічатись, зідзвонюватись та не втрачати один одного, хоча кожен відчував, що ця зустріч остання. Це
як кінець зміни в таборі, коли бігаєш з блокнотиком, записуєш адреси всіх друзів, обіцяєш писати листи до наступного літа та
наступної зустрічі. Так легше справлятись з тривогою. Хоча вони не застраховані від випадкових зустрічей на вулиці чи у метро.
Вона обійняла його настільки щиро як вміла та чомусь занадто  холодно ніж хотілось. Вона вже не тремтіла коли торкалась його та
все таки відчувала занадто багато, як для останньої зустрічі. Він поправляв їй вососся та ловив той  погляд, який ще нещодавно
дарував йому впевненість в затишку та безпеці. Вони обіймались, торкались руками спини, плечей, волосся і думок. Їм хотілося як
раніше, забігти в спальню, дати волю почуттям та продовжити все по звичній схемі. Та тепер все інакше.
Вони продовжували  сидіти за столом  не позбавляючись від тривоги, яка заморожувала всі інші теплі почуття. Любов тепер не
аргумент, не наслідок та не привід. Любов - це уже лише узагальнюючий симптомокомплекс  та вона все одно вперто висіла у
повітрі.
Зима закінчилась, так як закінчується цукор, цукерки чи чисті рушники на полиці. Зима закінчилась і почала закінчувати їх.
Вона дістала свою сумку та почала діставати з неї укрзалізничні стіки з цукром, білетики, старі серветки, папірці від цукерок та
інший непотріб. Викидаючи  сміття з сумки вона хотіла позбавитись від сміття в голові, що робило її важкою та безпорадною.
Прощання на порозі було неплановано швидким, безслізним та неочікувано легким. Вона просто вийшла за двері, після
формального поцілунку, проковтнула комок в горлі та пішла в іншому напрямку, в напрямку "від нього"

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 455

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.
Привіт, Олено!
Ох, як давно не бачив тебе на УПП☺
Гарненька проза вийшла, аж трошки засумував, впавши в спогади.
2018-06-10 02:33:25
рада зустрічі)
2018-06-14 13:06:31
Написано так, неначе присутній...
2018-06-09 12:17:28
Напевно Ваші герої зустрічались таємно і це було якоюсь шпариною відради в сірій буденності життя.
Та прийшов момент, прийшло розуміння, що далі так продовжуватись не може.
Цікавий твір.
2018-06-09 12:06:02

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
Рекомендации УПП
В прямом эфире
Спасибо, Анна! В каждой шутке есть доля правды. Мне понравилось это стихотворение! +++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-19 11:33:12
А я как верующий атеист,сомневаюсь ,однако,что есть Высший суд.И хорошо,что иногда есть Высший суд наЗемле ,например Нюрнбергский,где люди разобрались с преступниками,не полагаясь на Всевышнего.
Рецензия от:
Анатолий Иоси Любарский
2024-03-19 11:30:48
Так, якби наша Україна вся навернулася щиро до Господа, сотворила гідний плід покаяння: від царя нашого - до простої людини, тоді б не довелося нам просити допомоги від ін. країн, надіятися на якусь людську підтримку.
А так Бог може зробити велике чудо і просто зненацька забрати їх з нашої землі. Про такі дивовижні випадки перемоги не раз описано в Св. Писанні.
А поки що молимося , та не каємося , не Господь наша надія .
Так не працює ,на жаль .
Рецензия от:
Людмила Варавко
2024-03-19 11:28:00
На форуме обсуждают
В одних тільки "Марусі Чурай" та "Берестечку" великої Ліни Костенко є відповіді на всі питання буття нашого народу, в тому числі (...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-19 09:23:19
"Кожен мав би зрозуміти, що для України її духовність, мова, література – це останній рубіж самозахисту, остання надія відстояти себе перед агрес(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-18 08:40:24
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.