Автор: Чеширский Кот
Тема:Военная проза
Опубликовано: 2023-02-24 21:43:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Нікополь: від лютого, до лютого.

24 лютого Нікополь не встиг прокинутися в мирній Україні.
О сьомий ранку, дехто ще не міг повірити новій реальності, а чимало людей вже стояли в чергах до банкоматів,
продуктових магазинів, автозаправок. Дехто ще їхав на роботу, а дещо пакував валізи. Дехто був паралізований жахом,
а дехто рішуче крокував до військкомату.

Ракетний слід пунктиром відокремив нове сьогодення під минулого.

В перші дні місто швидко порожніло. Зачинялися крамниці, порожніли оселі. Час щільно заплівся в цупку мотузку:
розгублені обличчя, розгублені слова, розгублені речі. Дитина несе свою кішку в машину, щоб не лишити ні шматочка
сім'ї на самоті. А в сусідньому дворі собака дивиться на зачинені ворота і, хоч не ще не знав, що більше не побачить
свого господаря, та вже відчував недобре і сльози збиралися у куточках старих очей.

Гучний день не лишав тихій ночі шансу на повернення.

Лінива течія часу перетворилася на стрімку стрілу. Будувалися блок-пости, створювалися загони тероборони, плелися
маскувальні сітки, обладнувалися бомбосховища. Гребля "псевдобратерства" перетворила окремі струмки в один
потужний натиск.

Новий світ роздавав нові ролі.

Навесні, дещо послаблений, життєвий ритм міста вирівнявся. З меншим навантаженням, але працювали підприємства,
зросли ціни, але полиці магазинів заповнювалися, завивання сирен не припинилося, але вже не лякало. В буремному
сьогоденні з'явилось трохи місця для творчості. Музиканти й поети почали влаштовувати благодійні виступи. Всі емоції,
що переживалися з початку рашистського вторгнення перетворилися на вірші й пісні.

Життя прагло того, щоб ним користувалися.

А влітку, Нікополь зазнав перших поранень. Ніч 12 липня була обпечена вибухами реактивних снарядів. З протилежного
берега Дніпра, з міста Енергодар, що не втримався під ворожою навалою, на нікопольську землю впав перший "град".

Новий біль, нові сльози, покинуте житло, нове долання перешкод.

І знову час не зупинився. ЗСУ продовжувало нищити ворога, тил працювати, люди "донатити" на потреби захисників й
пристосовуватися до чергових змін в житті.
Зараз Нікополь живе попри "братерську ненависть" , ракети, відключення світла й екологічну катастрофу, що зростає
через обміління Каховського водосховища. Продовжує жити й чекати своїх визволителів.

История cоздания стихотворения:

Перша моя проза.
Про моє рідне місто.