Автор: Богане
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2017-02-10 22:22:28
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Укра1нським демократам

              «Отак німота запалила
                Велику хату. І сім’ю,
                сім’ю слов’ян роз’єдинила
                І тихо, тихо упустила
                Усобищ лютую змію».
                       Тарас Шевченко.

Дурили нас: «Кудись йдемо...».
Що вже – «Вельможні і багаті...».
І не узріли, як ярмо
оті погоничі пархаті
вдягли на шиї ваші кляті.
Й на наші, з вами, заодно!

Наразі ж - «маєм те, що маєм».
Все НАШЕ -
«Прахом поросло»,
в кишенях злодіїв осіло.
А ми -  як теє чересло,
куди штовхнуть - то там і сіло.

То ви вже маєте усе,
продавши нас за ті «доляри»?
Наразі вас те не спасе,
Бо вже нависли чорні хмари.
І бачу я тюремні нари,
що вам історія несе.

О, недолугі і блудливі!
Збагніть – багато нас лежить
по цвинтарях.
А ви ще живі?
То – тимчасово. Час злетить...
І враз  зупиниться на мить
по ваші душі полохливі.

І вас вже скоро однесуть
без каяття і жалю.
Знаю,
що час спливе, роки пройдуть...
І знову в нашім ріднім краї
людськеє щастє засіяє.
А вас – навіки проклянуть!

За те, панове- «демократи»,
що до вовків  по вовчі вили,
народ продавши супостатам.
Чужим богам лоби молили,
І нас цькували брат на брата.

По вашій милості
і смерть,
і муки,
і всі страждання маєм
доти,
доки новії кармелюки
нас не очистять від підлоти,
узявши в руки
га-а-арні
ДРЮКИ!

1996 рік.

История cоздания стихотворения: