Автор: Юрий Пересичанский
Тема:Романтические стихи
Опубликовано: 2017-02-22 18:39:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЖУРАВЛИНА ПІСНЯ

Там, де сонце, заплутане в вільхи,
Віддавало останнє тепло,
Нарікання вітрів запізнілих
Нагадали про все, що було.

Про розсипаний в травах пожовклих
Зорепад вересневих пісень,
Що дівочий в них радості оклик
Передзвоном будив сонний день.

Як волосся твоє вигравало
У багаттях вечірніх заграв —
У кохання ярінні палало
І в обіймів шалених вогнях.

Як у повінь п'янких поцілунків
З головою кидалися ми
І не чули, в далеких відлуннях
Як гуркочуть погрози зими.

Із криниці завзятої юні
Ми кохання без міри пили —
І за те, мабуть, осені струни
Обірвались так боляче вмить.

З того часу — утрати й утрати:
Сторінки палахких споминань
Так щемливо і гірко гортати
В нурті сповідей, втеч і вигнань.

З того часу — з обіймів в обійми,
З того часу — від губ і до губ
Я шукав твоїх слів відгоміння,
Та навіки їх, мабуть, забув.

Там, де сонце, заплутане в вільхи,
Віддавало останнє тепло,
Нарікання вітрів запізнілих
Нагадали про все, що було.

История cоздания стихотворения: