Автор: Игорь Дьяченко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-07-31 20:43:45
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Тихо, як тихо...

Схожі на пух бузинові світанки,
Вранішню пили росу.
Серед туману у темну альтанку,
Човен вбирав ту красу.

Зорі подекуди спати лягали,
Тиша котилась, мов дзвін.
Навідь дуби свої руки ховали,
Де очерет майорів.

Тихо, як тихо! Коли захочеш,
То, упізнаеш повір:
Як, до суниці чебрець зашепоче,
Як, йому та відповість.

Як. їх підслухати спробують верби,
Низько схиливши гілки.
Зовсім забувши, що жовтий берег,
Воду цілує ріки.

Зможеш побачити як з маку цвіту,
Першого згонить джмеля.
Наче очима, гучно так кліпнув,
Сам налякавшись весляр.

Тихо, як тихо, і не здригнеться,
Зомсім зомліла краса.
Серденько рветься, чути як рветься,
Бігти, та щось заважа.

Схожі на пух бузинові світанки,
Враннішню пили росу.
Серед туману у темну альтанку,
Човен вбирав ту красу.

История cоздания стихотворения: