Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Олександр Гунько
Тема:Переводы
Опубликовано: 2017-06-01 19:24:55
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
* * *
Тепер частіше відчуваю втому,
кажу про неї рідше все, утім.
О, промислів душі кустарність скромна,
весела і розважлива артіль.
Яких ти винаходиш птиць для себе,
кому даруєш їх чи продаєш,
і у сучасних гніздах сниш під небом,
та ще сучасним голосом речеш.
Вернись, о душе, пір’ячком і втям:
нехай виводить радіо нам ноти.
Скажи-но, душе, як отам життя,
як там життя з пташиного польоту?
І доки сніг, немов із небуття,
кружляє по карнизах непроникно,
малюй про смерть, о вулице моя,
а ти, о птице, про життя нам крикни.
Ось я іду, а десь там ти летиш,
уже і наших нарікань не знаєш,
ось я живу, а десь там ти кричиш
і крилами схвильовано махаєш.
11 грудня 1960
* * *
Л.М.
Вже час надходить жалкування.
При напівсвітлі ліхтарів,
при напівмороці осяянь
не впізнавати вчителів.
Щось рухається так між нами,
живе, страждає поміж лих
й, перемагаючи безтямно,
склика улюбленців своїх.
І все життя – пульсари серця
і гомін фраз та плеск вини,
і ніч над човником для сексу
по тихій річці тишини.
Простимся, давнішнє творіння
моїх нав’язливих щедрот,
звитяг засмучене кружіння
і ніжності коловорот.
О господи, що руха світом,
докіль говорим без таїн,
що руха образом розмитим
і диха обрисом моїм.
Щоб з темного газону вперто
від цих пронизливих утрат
міжчасові змітати зерна
на переможний цей асфальт.
О, все минає за стіною
і каже нам – не затухай.
Кружи, кружи переді мною
безумним навиком кохань.
Світи на цей сумний посів,
ліхтар печалі невгасимий,
потискуй в сутінках плечима
і тихо пожалкуй про всіх.
Лютий—березень 1961
СОНЕТ
Г.П.
Ми знову проживаєм край затону,
і хмари пропливатимуть над нами,
і надсучасний торохтить Везувій,
і осідає пил по всіх провулках,
й шибки усіх провулків деренчать.
Коли-небудь і нас засипле попіл.
Так я хотів би у цей бідний час
приїхать на околицю в трамваї,
зайти в твій дім,
і якщо через сотні літ
прийде загін розкопувати місто,
то я хотів би, щоб мене знайшли
залишеним навік в твоїх обіймах,
засипаного попелом новим.
Листопад 1961
РІЗДВЯНИЙ РОМАНС
Євгену Рейну, з любов’ю
Пливе у смутку невловимім
серед цегляного надсаду
нічний кораблик невгасимий
із Олександрівського саду,
нічний кораблик нелюдимий,
що на троянду жовту схожий,
над головою всіх любимих,
край ніг прохожих.
Пливе у смутку невловимім
бджолиний хор п’яниць, богемців,
в нічній столиці фотознімок
зробив печально іноземець,
і виїжджає на Ординку
таксі із вершниками злими
і з мертв’яками всі будинки
стоять в обіймах.
Пливе у смутку невловимім
співець печальний по столиці,
стоїть побіля магазину
двірник печальний круглолиций,
спішить по вулиці магічній
коханець давній і красивий,
подружній потяг опівнічний
пливе у смутку невловимім.
Пливе в імлі замоскворецькій
плавець в нещасті випадковий,
блукає вимова єврейська
на жовтих сходах затінкових,
і від кохань до новосілля
під рік Новий і під неділю
пливе розписана красуня,
не пояснивши свого суму.
Пливе в очах холодний вечір,
дрижать сніжинки на вагоні,
морозний вітер, вітер втечі
червоні стягує долоні,
і ллється мед вогнів чернечих,
і пахне солодко халвою,
нічний пиріг несе святвечір
над головою.
Твій рік Новий по темно-синій
міського моря хвилі повній
пливе у смутку невловимім,
немов життя почнеться знову,
неначе будуть світло, слава,
і вдалий день, і вдосталь хліба,
немов життя гойднеться вправо,
гойднувшись вліво.
1961, грудень, 28-е
История cоздания стихотворения:
у вас, Елена в тексте "сновО попасть на Бермуды" это опечатка или вы однажды уже там были? |
Рецензия от: Юра Рашкин 2024-04-23 13:26:07 |
Да, Леночка, порой
рождаются и такие
строки. Но стих очень сильный, богат эмоциями и откровением, что так важно для настоящей поэзии. Мне тоже иногда не удается справляться с эмоциями, которые выплескиваются в стихи. Могу пожелать только от всей души позитива Вам и всем нам. Хотя...где его брать? С теплом. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-04-23 13:14:47 |
Елена, своим стихом Вы показываете надрыв души. В таком эмоциональном ключе он написан. Но возникают вопросы: А куда делись Ваши знакомые люди? А что делать тем, кто не бывал на Бермудах? Где искать им утешение? И каким образом Вам Иуда перекрасил жизнь? И на мой взгляд название стиха слабо связано с его содержанием. Я не критикую, просто высказываю мои мысли, которые возникли после прочтения стиха, мнение читателя, коль стих выставлен для обсуждения. |
Рецензия от: Геннадий Ронжин 2024-04-23 12:20:29 |
Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |